Фонди музею поповнились колекцією Військово-історичного музею та архіву Української вільної академії наук у Канаді

Наприкінці минулого року фонди Національного музею історії України поповнилися безцінним зібранням артефактів визвольної боротьби українців за свободу та незалежність у ХХ сторіччі – колекцією Військово-історичного музею та архіву Української вільної академії наук у Канаді.

Про це інформує 

Музейна частина колекції налічує 1595 одиниць зберігання. Серед реліквій визвольної боротьби доби Української революції 1917–1921 років: бойові знамена Армії УНР, військові нагороди, особисті речі військових і політичних державних керівників, зокрема друкарська машинка Симона Петлюри, численні проєкти державної символіки, емблем, одностроїв та рангових відзнак авторства Миколи Битинського. Архівна частина колекції налічує 3200 одиниць зберігання. Це світлини, книги, періодичні видання, листування, щоденники й спогади учасників визвольних змагань, підбірки документів організацій колишніх українських вояків та громад української політичної еміграції.

Історія формування колекції розпочалася 1920 року, коли Уряд Української Народної Республіки в екзилі в середовищі вояків і старшин інтернованої Армії УНР заснував Українське військово-історичне товариство (УВІТ). За статутом Товариство займалося збором матеріалів і вивченням історії українських визвольних змагань новітньої доби. Наприкінці 1940-х років справу УВІТ продовжив Український воєнно-історичний інститут (УВІІ), керівником якого обрали генерал-хорунжого Армії УНР Михайла Садовського. Було складено "Заповіт", за яким усе майно Інституту мали передати в Україну після відновлення її незалежності.

Процес повернення колекції в Україну розпочався в липні 2022 року, коли президент Української вільної академії наук у Канаді доктор Орест Цап повідомив Національний музей історії України про рішення УВАН у Канаді передати колекцію до нашої установи. Уже 24 жовтня 2022 року між УВАН в Канаді й НМІУ було підписано меморандум про передачу колекції.

Національний музей історії України висловлює щиру вдячність доктору Оресту Цапу й усім представникам УВАН у Канаді, які опікувалися цією унікальною колекцією понад пів сторіччя та ухвалили рішення передати її на постійне зберігання до нашого закладу. Відтак українці в Україні, продовжуючи нелегку боротьбу з російським агресором, матимуть змогу ознайомитися з реліквіями національно-визвольної боротьби ХХ сторіччя та численними матеріалами українських військових організацій у вигнанні.

Після опрацювання колекції науковці Національного музею історії України підготують масштабний виставковий проєкт за її матеріалами.

 
Знамено Першого січового гетьмана Петра Дорошенка полку. 1918 р.

Теми

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.