У Музеї війни демонтували російськомовні написи зі скульптурної галереї

Зі скульптурної галереї Національного музею історії України у Другій світовій війні демонтували російськомовні написи, що залишилися з радянського періоду.

Про це повідомили у Міністерстві культури.

За ініціативи Міністерства культури України відбувся демонтаж радянського російськомовного пропагандистського напису "их подвиги будут жить вечно их имена безсмертньi" зі скульптурної галереї "Герої фронту й тилу".

"За нинішніх умов повномасштабної війни наявність у просторі Меморіального комплексу російськомовних написів, які ретранслюють наративи ворога, та слугують обґрунтуванням російської агресії, є неприпустимим", - зазначив Генеральний директор Музею війни Юрій Савчук.

Відповідно до рішення науково-реставраційної ради Музею демонтаж здійснено з метою реставрації, подальшого збереження та музейного осмислення цих елементів.

Музей війни здійснює глибоку роботу з контекстами, сенсами та історичними акцентами. Заклад послідовно відмовляється від застарілих радянських інтерпретацій та пропонує відвідувачам український, критичний і сучасний погляд на події Другої світової війни.

"Продовжуємо процес деколонізації та очищення музейного простору від російськомовних написів і радянських ідеологічних нашарувань. Це важливий крок до усунення пропагандистських маркерів тоталітарного режиму. Ми послідовно вивільняємо публічний простір від імперських наративів", — наголосив заступник Міністра культури Іван Вербицький.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.