"Локальна історія" запустила онлайновий архів "Пісні боротьби"

Колекція об’єднує оригінальні зразки стрілецької та повстанської пісенності, які найкраще репрезентують українську мілітарну пісенну традицію XX століття.

Про це повідомив головний редактор проєкту і видавництва "Локальна історія" Віталій Ляска.

Цифровий архів українського мілітарного фольклору "Пісні боротьби" об'єднує 70 унікальних записів стрілецьких та упівських пісень із більш як сорока населених пунктів. Матеріали архіву відображають тяглість усної пісенної культури українського визвольного руху — від Першої світової війни, до боротьби в умовах збройного підпілля, яке тривало до початку 1960-х років. 

"Чим цей проєкт важливий? Найперше "Пісні боротьби" фіксують живу традицію, яка зникає разом із носіями пам'яті. До того ж уконтексті нинішньої війни ці записи показують тяглість досвіду спротиву і те, як пам'ять про боротьбу передається через покоління, незважаючи на лещата тоталітарних режимів. Важливо й те, що всі пісні подано в контексті, зокрема історичних обставин створення та середовища побутування. Це дозволяє працювати з ними не як з абстрактним фольклором, а як з конкретними свідченнями досвіду війни, підпілля, репресій і пам'яті", - зазначив Віталій Ляска.

В основу архіву лягли матеріали польових досліджень фольклористки, докторки філологічних наук Оксани Кузьменко та експедицій "Локальної історії" під проводом етнолога, кандидата історичних наук Юрія Пуківського.

Перевагою сайту є англомовна версія, яка робить матеріали доступними для міжнародних дослідників, що працюють із темами війни, усної історії, культурної пам'яті та Східної Європи.

Проєкт реалізується у співпраці з Goethe-Institut Ukraine.

 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.