У Братиславському замку завершилася виставка українського художника Ростислава Прокопюка "Energie dobra / Енергія добра"

29 січня 2026 року в галереї "Західна тераса Братиславського граду" завершилася персональна виставка "Energie dobra / Енергія добра" українського художника, директора Українського інституту в Празі Ростислава Прокопюка. Це друга виставка українського митця в історії цієї престижної історичної галереї (після Івана Марчука).

Громадська організація "Фундація Пилипа Орлика".

З 7 по 29 січня 2026 року експозицію відвідало близько тисячі осіб. Виставка стала не лише мистецькою подією, а й символічним жестом подяки Словаччині та країнам Європейського Союзу за багаторічну солідарність, гуманітарну, політичну та культурну підтримку України під час війни.

"Енергія добра — це те, що зараз тримає світ від падіння. Саме її ми прагнемо підтримати, зберегти й передати далі", - додав голова Фундації Пилипа Орлика Артем Миколайчук.

 

На виставці було представлено 60 робіт: абстрактний живопис, колажі та художні фотографії. Твори об'єднувала тема внутрішньої сили, людяності, трансформації світла та енергії добра в часи випробувань. Серед робіт — полотна форматів від 22×44 до 90×90 см, зокрема "Nekonečné modre", "Nekonečné bílé", "Spirála nekonečná" та багато інших, а також серія фотографій і колажів.

"П'ять років очікування схвалення — і нарешті ця виставка стала реальністю. Це особливе місце і особливий проєкт. Дякую Словацькій Національній раді за довіру та Фундації Пилипа Орлика за партнерство", - підкреслив автор проєкту Ростислав Прокопюк.

Особливою подією під час закриття виставки стало вручення Ростиславу Прокопюку Британської енциклопедії, де він внесений до видання про успішних чехословацьких людей (Czechoslovak personalities of success), яке передав йому видатний словацький мистецтвознавець доктор Любослав Моза, який був куратором виставки.

 

Партнери виставки: Фундація Пилипа Орлика (Україна), Національна рада Словацької Республіки, Український інститут у Празі.

Виставка "Energie dobra / Енергія добра" стала важливою культурною подією, яка об'єднала мистецтво, психологічну глибину та вдячність за солідарність. Роботи Ростислава Прокопюка нагадали відвідувачам про силу людяності та внутрішнього світла навіть у найтемніші часи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.