У Братиславському замку завершилася виставка українського художника Ростислава Прокопюка "Energie dobra / Енергія добра"

29 січня 2026 року в галереї "Західна тераса Братиславського граду" завершилася персональна виставка "Energie dobra / Енергія добра" українського художника, директора Українського інституту в Празі Ростислава Прокопюка. Це друга виставка українського митця в історії цієї престижної історичної галереї (після Івана Марчука).

Громадська організація "Фундація Пилипа Орлика".

З 7 по 29 січня 2026 року експозицію відвідало близько тисячі осіб. Виставка стала не лише мистецькою подією, а й символічним жестом подяки Словаччині та країнам Європейського Союзу за багаторічну солідарність, гуманітарну, політичну та культурну підтримку України під час війни.

"Енергія добра — це те, що зараз тримає світ від падіння. Саме її ми прагнемо підтримати, зберегти й передати далі", - додав голова Фундації Пилипа Орлика Артем Миколайчук.

 

На виставці було представлено 60 робіт: абстрактний живопис, колажі та художні фотографії. Твори об'єднувала тема внутрішньої сили, людяності, трансформації світла та енергії добра в часи випробувань. Серед робіт — полотна форматів від 22×44 до 90×90 см, зокрема "Nekonečné modre", "Nekonečné bílé", "Spirála nekonečná" та багато інших, а також серія фотографій і колажів.

"П'ять років очікування схвалення — і нарешті ця виставка стала реальністю. Це особливе місце і особливий проєкт. Дякую Словацькій Національній раді за довіру та Фундації Пилипа Орлика за партнерство", - підкреслив автор проєкту Ростислав Прокопюк.

Особливою подією під час закриття виставки стало вручення Ростиславу Прокопюку Британської енциклопедії, де він внесений до видання про успішних чехословацьких людей (Czechoslovak personalities of success), яке передав йому видатний словацький мистецтвознавець доктор Любослав Моза, який був куратором виставки.

 

Партнери виставки: Фундація Пилипа Орлика (Україна), Національна рада Словацької Республіки, Український інститут у Празі.

Виставка "Energie dobra / Енергія добра" стала важливою культурною подією, яка об'єднала мистецтво, психологічну глибину та вдячність за солідарність. Роботи Ростислава Прокопюка нагадали відвідувачам про силу людяності та внутрішнього світла навіть у найтемніші часи.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.