IN MEMORIAM: На 100-му році життя померла зв’язкова УПА Віра Андрейко

На 100-му році життя на Льввщині відійшла у засвіти колишня зв’язкова Української повстанської армії Віра Андрейко.

Про це повідомили в Мостиській міській раді.

"З глибоким сумом повідомляємо, що сьогодні відійшла у вічність жителька міста Мостиська, колишня зв'язкова Української повстанської армії на псевдо "Лисиця" - Андрейко Віра Михайлівна. 15 квітня цього року їй мало виповнитися 100 років. Її життєвий шлях був сповнений мужності, випробувань та боротьби за незалежність України", – йдеться у повідомленні.

Віра Андрейко народилася у селі Поляна на Хирівщині у багатодітній родині Михайла та Катерини Гамер, де виховували семеро дітей – троє синів і четверо доньок. Брала участь у підпільній боротьбі та була зв'язковою УПА. У той час вона пережила загибель трьох братів і сестри, а також смерть побратимів із підпілля.

Жінка пережила переслідування радянських спецслужб, витримала тортури та, попри загрозу життю, не видала своїх побратимів. Через переслідування з боку НКВС була змушена змінити місце проживання і згодом переїхала на Мостищину, де створила сім'ю та прожила решту життя.

 
Віра Андрейко
Теми

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.