IN MEMORIAM: На 100-му році життя померла зв’язкова УПА Віра Андрейко

На 100-му році життя на Льввщині відійшла у засвіти колишня зв’язкова Української повстанської армії Віра Андрейко.

Про це повідомили в Мостиській міській раді.

"З глибоким сумом повідомляємо, що сьогодні відійшла у вічність жителька міста Мостиська, колишня зв'язкова Української повстанської армії на псевдо "Лисиця" - Андрейко Віра Михайлівна. 15 квітня цього року їй мало виповнитися 100 років. Її життєвий шлях був сповнений мужності, випробувань та боротьби за незалежність України", – йдеться у повідомленні.

Віра Андрейко народилася у селі Поляна на Хирівщині у багатодітній родині Михайла та Катерини Гамер, де виховували семеро дітей – троє синів і четверо доньок. Брала участь у підпільній боротьбі та була зв'язковою УПА. У той час вона пережила загибель трьох братів і сестри, а також смерть побратимів із підпілля.

Жінка пережила переслідування радянських спецслужб, витримала тортури та, попри загрозу життю, не видала своїх побратимів. Через переслідування з боку НКВС була змушена змінити місце проживання і згодом переїхала на Мостищину, де створила сім'ю та прожила решту життя.

 
Віра Андрейко
Теми

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.