Військовослужбовиця Нацгвардії вперше отримала звання Героя України

Перша військовослужбовиця в історії Національної гвардії, яка отримала звання Героя України – Олександра "Вирва" Давиденко з батальйону "Свобода" бригади "Рубіж" корпусу "Хартія".

Найвищу державну нагороду вручив захисниці Президент України Володимир Зеленський.

"За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народу присвоїти звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка" Давиденко Олександрі Анатоліївні – старшому солдату", — зазначається в Указі Президента України.

Олександра працювала журналісткою на радіо та телебаченні. До війська долучилася у 2020 році. Спочатку жінка служила у в/ч 3033, а з 2024 року — у батальйоні "Свобода", де воювала на найважчому – Донецькому напрямку. Нині вона продовжує нести службу в Головному управлінні Національної гвардії України.

"Слава Україні! Слава нації! Ця нагорода для всіх посестер, що віддали своє життя та здоров'я, воювали, воюють і будуть воювати! Для всіх піхотинців, котрі віддали життя та здоров'я, воювали, воюють і будуть воювати! Для всіх націоналістів, що віддали життя та здоров'я, воювали, воюють і будуть воювати", — висловилася про присвоєння звання Герой України Олександра "Вирва" Давиденко.

Як кулеметниця, вона по декілька місяців утримувала піхотні позиції на Донеччині. Під час одного з російських штурмів позиція опинилася під завалами – її декілька разів штурмували, закидали гранати та вибухівку, пускали газ, закликали здатися в полон.

"Відбиваючи штурм, "Вирві" навіть довелося бити загарбника ножем. Побратими "Вирви" були поранені, вона сама травмована, отримала не одну контузію. Та попри всі негаразди військовій вдалося відкопатися, відбити чергову навалу й евакуювати двох побратимів. Подвиг посестри "Вирви" – свідчення того, що жінки здатні на неймовірне та разом з чоловіками відстоюють нашу землю до останнього. Пишаємося військовою, маємо за честь бути гвардійцями!", - прокоментували у Корпусі "Хартія".

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.