Верховний Суд визнав незаконним землевідведення під Національне військове меморіальне кладовище

29 січня Верховний Суд визнав незаконним землевідведення під Національне військове меморіальне кладовище в Мархалівському лісі Київської області. Водночас ця ділянка вже функціонує як кладовище, де поховані українські воїни.

Про це йдеться у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2026 року у справі № 320/25649/24. 

Поховання у Мархалівському лісі на Київщині проводяться із серпня 2025 року. Юридичне рішення про повернення землі до державного лісового фонду ставить під загрозу існування вже створених могил.

"Рішення суду щодо "незаконності" землевідведення створює ситуацію, що ставить суспільство перед абсурдним питанням: що робити з могилами тих, хто загинув за Україну? Закликаємо стати на захист честі та гідності тих, хто заради існування країни віддав найдорожче. Пам'ять про полеглих — недоторканна!" - заявили в Третьому армійському корпусі

Низка військових частин, формувань, структур та спільнот один за одним публікують офіційні заяви, називаючи судове рішення "ударом по національній пам'яті" та актом бюрократичного абсурду.

"​Сотні матерів, дружин та дітей чекають на створення Національного меморіалу. Рішення, що ґрунтуються виключно на юридичному формалізмі, є болючим ударом по тих, хто вже віддав державі найдорожче", - йдеться у позиції Командування Десантно-штурмових військ.  

Право на місце вічного спочинку має бути основою державної політики щодо загиблих, членів їхніх родин, їхніх побратимів і посестер, - вважає 2-ий корпус Національної гвардії України "ХАРТІЯ": "Атака на проєкт НВМК – це історія про відсутність емпатії до героїв та їхніх близьких. Мови про перенесення решток наших героїв не може бути. Ті захисники України, хто вже лежить на НВМК, заслуговують на вічну повагу та шану, а створення Пантеону – це питання честі для всієї держави".

Станом на 31 січня Національне військове меморіальне кладовище продовжує функціонувати, незважаючи на юридичну невизначеність.

 

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.