Верховний Суд визнав незаконним землевідведення під Національне військове меморіальне кладовище

29 січня Верховний Суд визнав незаконним землевідведення під Національне військове меморіальне кладовище в Мархалівському лісі Київської області. Водночас ця ділянка вже функціонує як кладовище, де поховані українські воїни.

Про це йдеться у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2026 року у справі № 320/25649/24. 

Поховання у Мархалівському лісі на Київщині проводяться із серпня 2025 року. Юридичне рішення про повернення землі до державного лісового фонду ставить під загрозу існування вже створених могил.

"Рішення суду щодо "незаконності" землевідведення створює ситуацію, що ставить суспільство перед абсурдним питанням: що робити з могилами тих, хто загинув за Україну? Закликаємо стати на захист честі та гідності тих, хто заради існування країни віддав найдорожче. Пам'ять про полеглих — недоторканна!" - заявили в Третьому армійському корпусі

Низка військових частин, формувань, структур та спільнот один за одним публікують офіційні заяви, називаючи судове рішення "ударом по національній пам'яті" та актом бюрократичного абсурду.

"​Сотні матерів, дружин та дітей чекають на створення Національного меморіалу. Рішення, що ґрунтуються виключно на юридичному формалізмі, є болючим ударом по тих, хто вже віддав державі найдорожче", - йдеться у позиції Командування Десантно-штурмових військ.  

Право на місце вічного спочинку має бути основою державної політики щодо загиблих, членів їхніх родин, їхніх побратимів і посестер, - вважає 2-ий корпус Національної гвардії України "ХАРТІЯ": "Атака на проєкт НВМК – це історія про відсутність емпатії до героїв та їхніх близьких. Мови про перенесення решток наших героїв не може бути. Ті захисники України, хто вже лежить на НВМК, заслуговують на вічну повагу та шану, а створення Пантеону – це питання честі для всієї держави".

Станом на 31 січня Національне військове меморіальне кладовище продовжує функціонувати, незважаючи на юридичну невизначеність.

 

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.