Суд підтвердив правомірність діяльності Національного військового меморіального кладовища

Київський апеляційний суд поставив крапку у судовому спорі щодо будівництва Національного військового меморіального кладовища (НВМК).

Про це повідомила пресслужба НВМК.

Під час засідання 18 березня Київський апеляційний суд розглянув скаргу ГО "Мархалівка. Підтримка". За результатами розгляду апеляцію залишили без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін. Таким чином, судова система підтвердила законність діяльності ДУ "НВМК" та визнала висунуті  до установи претензії безпідставними.

Це рішення стало підтвердженням ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 9 грудня 2025 року. Тоді суд першої інстанції закрив провадження в частині вимог про припинення діяльності меморіального кладовища щодо його безпосереднього розміщення.

Окрім питання розміщення кладовища, суд відмовив у задоволенні низки інших позовних вимог активістів, зокрема:

- щодо усунення перешкод у користуванні земельними ділянками;

- щодо спростування інформації, яку позивачі називали недостовірною;

- щодо відшкодування моральної шкоди.

У НВМК наголошують, що створення національного місця пам'яті для вшанування Героїв є питанням державної ваги.

"Спроби маніпулювати темою поховань полеглих Захисників і Захисниць України, поширювати недостовірну інформацію або політизувати процес створення національного місця пам'яті є неприпустимими!" — підкреслили в НВМК.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.