До дня народження Тараса Шевченка Державна архівна служба України презентувала унікальний документ Національного архівного фонду

Документ віднесений до унікальних за критеріями походження та змісту, оскільки він написаний власноручно Тарасом Шевченком, містить його підпис та унікальну інформацію про творчість поета.

Про це інформує Державна архівна служба України.

Унікальний документ Національного архівного фонду зберігається в особовому фонді Тараса Шевченка № 506 у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України. Це чистовий рукопис вірша "Миколі Івановичу Костомарову", написаний 19 травня 1847 року у Санкт-Петербурзі під час ув'язнення в казематі. Вперше вірш надруковано в журналі "Мета" (1863 рік, № 4) за списком Пантелемона Куліша під довільною назвою "До Миколи Костомарова".

У вірші поет описує тюремні будні та звертається до Миколи Костомарова, який, як і він, є жертвою царського деспотичного режиму. На звороті аркуша міститься напис олівцем "Власноручно написано Т. Г. Шевченком і віддано в Саратові матері Н.І.". Відомо, що дійсно 31 серпня 1857 року поет Шевченко відвідав у Саратові матір Костомарова Тетяну Петрівну і передав їй цей вірш.

Ознайомитися з документами можна на вебпорталі Державної архівної служби України у розділі "Унікальні документи Національного архівного фонду".

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.