Пам'ять, що застерігає: у Києві відкрили виставку про Україну в роки Другої світової війни

8 травня, до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, Український інститут національної пам’яті відкрив вуличну банерну виставку, присвячену участі українців та долі українських територій, на яких відбувалися воєнні дії найбільшого збройного конфлікту в ХХ столітті.

Про це інформує УІНП.

На банерах експозиції висвітлено ключові події участі українців у Другій світовій війні. Виставка розповідає про бездержавний статус українців у міжвоєнний період, роль СРСР у розв'язанні війни, початок війни, життя в окупації, злочини Голокосту, героїчний Рух Опору, долі українців, які боролися з нацизмом у складі Червоної армії та арміях інших держав Антигітлерівської коаліції, а також про втрати, яких зазнали українська земля та народ через Другу світову війну.

Модераторка заходу, співробітниця УІНП Наталка Позняк-Хоменко на початку заходу зауважила, що ця виставка – це лише один із проєктів Інституту, які ставлять собі на меті збереження пам'яті та деконструкцію російських і радянських історичних міфів навколо теми Другої світової війни.

Заступник голови УІНП Володимир Тиліщак зауважив, що ця виставка ілюструє два головних уроки війни, як Другої світової, так і нинішньої війни з Росією. Перший – зі злом неможливо домовитися і агресора не варто умиротворювати. А другий – непокаране зло завжди повертається з іще більшою силою:

"Тут згадали гасло "Ніколи знову", але було й інше гасло, яке використовується у сусідній країні, – це "Можемо повторити". І саме це гасло підштовхнуло їх до нової війни. Те зло виростало від того, що насправді в тій країні ніколи не говорили правди про Другу світову війну, а гасло є міфом. Їхня агресивність виростала від незнання і небажання знати про справжню ціну тієї війни. І саме тому нам сьогодні потрібно говорити і собі, і світу про ту війну, не забувати про неї. Власне, для цього ми і створюємо ці виставки, інформаційні продукти".

Один із авторів виставки, співробітник УІНП Владислав Пилипенко зазначив, що під час підготовки проєкту була пророблена значна аналітична та архівна робота:

"Нам вдалося сформувати наратив, який не лише став гідною альтернативою тезам, пропонованим рашистським режимом, а й став доволі запитуваним серед закордонних колег. Ця виставка заснована на матеріалах та фактах, що не заперечувались не лише українськими та закордонними істориками, а й навіть істориками з СРСР та Росії. Останні, не бажаючи цього визнавати, підтверджують те, що українці становили найбільшу кількість в офіцерському корпусі радянської армії, а також воювали в Русі опору за кордоном".

Виставка на Контрактовій площі у Києві експонуватиметься до 26 травня.

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.