Пам'ять, що застерігає: у Києві відкрили виставку про Україну в роки Другої світової війни

8 травня, до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, Український інститут національної пам’яті відкрив вуличну банерну виставку, присвячену участі українців та долі українських територій, на яких відбувалися воєнні дії найбільшого збройного конфлікту в ХХ столітті.

Про це інформує УІНП.

На банерах експозиції висвітлено ключові події участі українців у Другій світовій війні. Виставка розповідає про бездержавний статус українців у міжвоєнний період, роль СРСР у розв'язанні війни, початок війни, життя в окупації, злочини Голокосту, героїчний Рух Опору, долі українців, які боролися з нацизмом у складі Червоної армії та арміях інших держав Антигітлерівської коаліції, а також про втрати, яких зазнали українська земля та народ через Другу світову війну.

Модераторка заходу, співробітниця УІНП Наталка Позняк-Хоменко на початку заходу зауважила, що ця виставка – це лише один із проєктів Інституту, які ставлять собі на меті збереження пам'яті та деконструкцію російських і радянських історичних міфів навколо теми Другої світової війни.

Заступник голови УІНП Володимир Тиліщак зауважив, що ця виставка ілюструє два головних уроки війни, як Другої світової, так і нинішньої війни з Росією. Перший – зі злом неможливо домовитися і агресора не варто умиротворювати. А другий – непокаране зло завжди повертається з іще більшою силою:

"Тут згадали гасло "Ніколи знову", але було й інше гасло, яке використовується у сусідній країні, – це "Можемо повторити". І саме це гасло підштовхнуло їх до нової війни. Те зло виростало від того, що насправді в тій країні ніколи не говорили правди про Другу світову війну, а гасло є міфом. Їхня агресивність виростала від незнання і небажання знати про справжню ціну тієї війни. І саме тому нам сьогодні потрібно говорити і собі, і світу про ту війну, не забувати про неї. Власне, для цього ми і створюємо ці виставки, інформаційні продукти".

Один із авторів виставки, співробітник УІНП Владислав Пилипенко зазначив, що під час підготовки проєкту була пророблена значна аналітична та архівна робота:

"Нам вдалося сформувати наратив, який не лише став гідною альтернативою тезам, пропонованим рашистським режимом, а й став доволі запитуваним серед закордонних колег. Ця виставка заснована на матеріалах та фактах, що не заперечувались не лише українськими та закордонними істориками, а й навіть істориками з СРСР та Росії. Останні, не бажаючи цього визнавати, підтверджують те, що українці становили найбільшу кількість в офіцерському корпусі радянської армії, а також воювали в Русі опору за кордоном".

Виставка на Контрактовій площі у Києві експонуватиметься до 26 травня.

 

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.

Поляки в ОУН: причини вступу

Чимало дослідників визвольного руху натрапляли на згадки про участь поляків в підпіллі ОУН і УПА. Однак довго історикам не вдавалося акумулювати критичної маси інформації для повноцінного дослідження. Зрештою це реалізував Ярослав Антонюк в довіднику "Поляки в ОУН: біограми та документи" – спільному проєкті Українського інституту національної пам'яті та Галузевого державного архіву Служби безпеки України.