Пам'ять, що застерігає: у Києві відкрили виставку про Україну в роки Другої світової війни

8 травня, до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, Український інститут національної пам’яті відкрив вуличну банерну виставку, присвячену участі українців та долі українських територій, на яких відбувалися воєнні дії найбільшого збройного конфлікту в ХХ столітті.

Про це інформує УІНП.

На банерах експозиції висвітлено ключові події участі українців у Другій світовій війні. Виставка розповідає про бездержавний статус українців у міжвоєнний період, роль СРСР у розв'язанні війни, початок війни, життя в окупації, злочини Голокосту, героїчний Рух Опору, долі українців, які боролися з нацизмом у складі Червоної армії та арміях інших держав Антигітлерівської коаліції, а також про втрати, яких зазнали українська земля та народ через Другу світову війну.

Модераторка заходу, співробітниця УІНП Наталка Позняк-Хоменко на початку заходу зауважила, що ця виставка – це лише один із проєктів Інституту, які ставлять собі на меті збереження пам'яті та деконструкцію російських і радянських історичних міфів навколо теми Другої світової війни.

Заступник голови УІНП Володимир Тиліщак зауважив, що ця виставка ілюструє два головних уроки війни, як Другої світової, так і нинішньої війни з Росією. Перший – зі злом неможливо домовитися і агресора не варто умиротворювати. А другий – непокаране зло завжди повертається з іще більшою силою:

"Тут згадали гасло "Ніколи знову", але було й інше гасло, яке використовується у сусідній країні, – це "Можемо повторити". І саме це гасло підштовхнуло їх до нової війни. Те зло виростало від того, що насправді в тій країні ніколи не говорили правди про Другу світову війну, а гасло є міфом. Їхня агресивність виростала від незнання і небажання знати про справжню ціну тієї війни. І саме тому нам сьогодні потрібно говорити і собі, і світу про ту війну, не забувати про неї. Власне, для цього ми і створюємо ці виставки, інформаційні продукти".

Один із авторів виставки, співробітник УІНП Владислав Пилипенко зазначив, що під час підготовки проєкту була пророблена значна аналітична та архівна робота:

"Нам вдалося сформувати наратив, який не лише став гідною альтернативою тезам, пропонованим рашистським режимом, а й став доволі запитуваним серед закордонних колег. Ця виставка заснована на матеріалах та фактах, що не заперечувались не лише українськими та закордонними істориками, а й навіть істориками з СРСР та Росії. Останні, не бажаючи цього визнавати, підтверджують те, що українці становили найбільшу кількість в офіцерському корпусі радянської армії, а також воювали в Русі опору за кордоном".

Виставка на Контрактовій площі у Києві експонуватиметься до 26 травня.

 

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.