IN MEMORIAM: У Чикаго відійшов у вічність Юліян Куляс

У Чикаго на 92-му році життя відійшов у вічність д-р Юліян Куляс, українсько-американський громадський діяч, правник, банкір, меценат, один із провідних організаторів українського життя у США, перший голова Відділу Іллінойс Українського Конгресового Комітету Америки (1975–1977).

Про це сповістила Марія Климчак, виконавча директорка Фундації Києво-Могилянської академії в Америці.

Юліян Куляс народився 5 червня 1934 року у селі Боратин Ярославського повіту, тепер Підкарпатське воєводство, Польща. Під час Другої світової війни родину вивезли на примусові роботи до Німеччини. У 1949 році родина Кулясів емігрувала до Сполучених Штатів, а 1950 року оселилася в Чикаго. Ще юнаком Юліян активно долучився до українського громадського і спортивного середовища: вступив до пластового куреня "Червона Калина", грав у спортовому товаристві "Січ", згодом в українському футбольному клубі "Леви"

Здобув ступінь бакалавра в Університеті Іллінойсу та ступінь доктора права в DePaul University. У 1958 році отримав право на адвокатську практику в штаті Іллінойс та заснував юридичну фірму Kulas & Kulas. Був юридичним радником Генерального консульства України в Чикаго.

Особливе місце в його житті посіла розбудова українських фінансових інституцій. У 1964 році разом з однодумцями він заснував Перший Федеральний ощадний банк "Певність" і впродовж 1964–2004 років був його президентом. Під його проводом "Певність" стала не лише успішною фінансовою установою, а й важливою опорою українського громадського, культурного, освітнього, церковного та спортивного життя. У 2004 році, після об'єднання "Певності" з MB Financial Bank, д-р Куляс увійшов до ради директорів банку.

Від 1974 року очолював Українсько-Американську організацію Демократичної партії. У 1975–1977 роках став першим головою Відділу Іллінойс Українського Конгресового Комітету Америки, заклавши підвалини його активної громадської та адвокаційної діяльності.

Після відновлення незалежності України активно працював над розбудовою українсько-американських зв'язків. У 1991 році очолив програму співпраці міст-побратимів Чикаго-Київ, долучився до ініціативи "Клубу 500" щодо придбання приміщення для Генерального консульства України в Чикаго. Важливою частиною його спадщини стало меценатство. Через Фундацію "Спадщина" д-р Юліян Куляс упродовж десятиліть підтримував українські освітні, культурні, церковні, молодіжні та спортивні установи й організації. 

За багаторічне служіння Україні та українській громаді був нагороджений орденом України "За заслуги" III ступеня (1997) та II ступеня (2008), орденом Святого Станіслава (2003). У 1989 році Український Конгресовий Комітет Америки визнав його Людиною року.

У 1980 році ім'я Юліяна Куляса стало відомим далеко за межами української громади, коли він узявся за захист дванадцятирічного Волтера Половчака. Український хлопець, який разом із родиною опинився у США, категорично відмовився повертатися з батьками до Радянського Союзу, заявивши про своє бажання залишитися в Америці. Справа "Половчак проти Міза" (Polovchak v. Meese) набула загальноамериканського розголосу й перетворилася на одну з резонансних правових історій доби Холодної війни. 

Прощання відбудеться 11 серпня в Українському католицькому соборі свв. Володимира і Ольги у Чикаго. Поховають Юліяна Куляса на Українському католицькомк цвинтарі Святого Миколая в Чикаго.

Замість квітів родина просить скласти пожертву на Гуманітарний фонд Українського Конгресового Комітету Америки (UCCA Humanitarian Aid Fund) або на Національний реабілітаційний центр UNBROKEN у Львові, який лікує та реабілітує поранених українців.

 

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".