Спецпроект

Пошуківці із загону імені отамана Орлика перепоховали 31 солдата Другої світової

Панахиду по убієнних відправив настоятель місцевого храму УПЦ отець Олександр - він є зберігачем колекції для музею імені 65-річчя Перемоги, який будується на території храму.

У Брусилівського районі Житомирщини пройшла церемонія перепоховання загиблих воїнів Великої Вітчизняної Війни, повідомляє сайт Брусилівської РДА.

Останки 31-го бійця знайшли спокій біля обеліска слави у с. Старицьке Брусилівського району. Панахиду по убієнних відправив настоятель місцевого храму УПЦ отець Олександр - він є зберігачем колекції для музею імені 65-річчя Перемоги, який будується на території храму.

Пошукову роботу та ідентифікацію загиблих проводив пошуковий загін імені Отамана Орлика.

Як повідомив "Історичній Правді" керівник загону Володимир Коротя, загиблих бійців Червоної армії було знайдено в селах Старицьке і Ястребна.

У Старицькому знайшли останки 14 солдат і одного офіцера, які загинули в рукопашній сутичці під час штурму німецьких позицій і при наступному артобстрілі.

У Ястребній знайдено останки 16 бійців. "Це була передова, тому дуже багато рваних - руки, ноги, жах...- сказав Коротя. - Один навіть із рубаним черепом від саперної лопатки".

Загиблі воїни належали до 38-ої армії Першого Українського фронту. Бої в регіоні тривали з 6 листопада по 26 грудня 1943 року.

За словами Володимира Короті, за два роки члени загону знайшли та перепоховали 46 воїнів Червоної армії (з них чотирьох вдалося ідентифікувати) і одного німця.

ОУН і Тайвань проти комуністів та Пекіна

Наприкінці 1956 року з Великої Британії відбув корабель у Південно-Східну Азію, на борту якого перебували Юліан Заблоцький (керівник дипломатичної місії) та Володимир Косик (заступник керівника). До Тайбею, столиці острова, вони прибули 25 лютого 1957 року

«Людина, що не має померти». Міф про Муссоліні

Зачарованість італійців своїм дуче тривала довго, але вщент розбилася через руйнівний результат воєнних операцій

«Расстрелян за националистическую деятельность…»: таємниця смерті Петра Франка

Петро Франко був розстріляний. Однозначно, що сталося це не швидше 6 липня 1941 р… Про конкретну дату страти поки що залишається лише здогадуватися…

Як Василя Стефаника було врятовано від страти

Я йому представився й сказав, що їдемо на розмову в "пруському" штабі, висловив я при тому надію, що все буде тепер добре, судячи по прихильних словах шефа штабу. Стефаник одначе приймав мої слова холодно, а вкінці запитався мене на ходу до авта:
— Коли Ви кажете, що Ви УСС, то скажіть мені, чи мене зараз розстріляють, чи ще будуть мучити?!..