Спецпроект

Анонс на сьогодні: лекція "Чим була Україна для Німеччини на початку ХХ ст.?"

Центр польських та європейських студій НаУКМА запрошує на відкриту лекцію професора Гамбурзького університету Франка Гольчевського.

Тема: "Чим була Україна для Німеччини на початку ХХ ст.?"


 

Професор, д-р Франк Гольчевскі викладає історію Східної Європи в Гамбурзькому університеті та є автором книги "Німці та українці. 1914-1939", (видавництво Шьонінґ, 2010).

Захід відбувається в рамказ циклу публічних лекцій "Творення національної держави: Україна ХХ ст.", які читають історики з країн Європейського Союзу (головним чином з Німеччини) та Канади, наукові дослідження яких присвячені "гарячим темам" в історії України минулого століття.

Захід відбудеться в Центрі польських та європейських студій НаУКМА у середу, 15 грудня о 16.30
Вул. Волоська 10, 6 корпус.

Організатори заходу: Посольство Федеративної Республіки Німеччина у Києві, Фонд ім. Генріха Бьолля, DAAD (Німецька академічна служба обміну), Центр польських та європейських студій НаУКМА.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.