Спецпроект

У ЗАПОРІЖЖІ ПІДІРВАЛИ СТАЛІНА (оновлено)

У Запоріжжі підірвано пам`ятник Сталіну, встановлений 5 травня цього року на подвір'ї обласного офісу Компартії.

Як повідомили УНІАН у керівництві Запорізького главку міліції, повідомлення про подію надійшло в новорічну ніч - близько 23.30.

"У результаті цього постраждав не лише сам пам`ятник, а й будівля обкому КПУ, на території якого його було встановлено: у будівлі вилетіли шибки і частково пошкоджено "шубу" утепленої будівлі", - повідомили в міліції, відзначивши, що в результаті події ніхто не постраждав.

Офіційних даних про причини й можливих винуватців скоєного ГУ МВС України в Запорізькій області поки що не дає.

За фактом вибуху міліція порушила кримінальну справу.

Як повідомили в Центрі громадських зв`язків Запорізького главку міліції, після повідомлення про вибух на території Запорізького обкому КПУ на місце події виїхали керівництво ГУМВС України в Запорізькій області і слідчо-оперативна група.

Було встановлено, що "за декілька хвилин до вибуху поблизу огорожі пройшла група з декількох чоловіків і один з них переліз через огорожу і прикріпив до пам`ятника господарську сумку, в якій, очевидно, був саморобний вибуховий пристрій".

За даними ЦГЗ, вибух повністю зруйнував скульптуру, а з людей ніхто не постраждав.

Дії зловмисників кваліфіковані правоохоронцями як злочин, передбачений ч.2 ст.194 Кримінального кодексу України, - "Умисне знищення майна шляхом підпалу, вибуху чи в інший загальний небезпечний спосіб".

Ведеться пошук зловмисників.

Водночас, як відомо, міліція вже затримала двох запорізьких членів партії "Свобода" за підозрою у підриві пам'ятника.

Дана подія з "пам`ятником Сталіну" (офіційно силумінове погруддя вождя оформлене як мала архітектурна форма) - друга за останні 5 днів.

28 грудня невідомі відрізали голову погруддю Йосипа Сталіна. Відповідальність за цю акцію взяла на себе Всеукраїнська організація "Тризуб". 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.