Спецпроект

Росіяни приписали польським пілотам слова, які ті не казали

Російські експерти, які розшифровували записи розмов в кабіні пілотів польського урядового літака Ту-154, що розбився 10 квітня 2010 року під Смоленськом, приписали пілотам слова, яких вони не говорили.

Як передає кореспондент УНІАН у Польщі, про це свідчить стенограма розмов, зроблена польськими експертами.

За даними польської сторони, навігатор Артур Зєнтас не говорив слів "розізлиться" за три хвилини до катастрофи, як подав у своєму кінцевому рапорті Міждержавний авіаційний комітет (у першій версії стенограми, які МАК передав полякам у червні, слова навігатора були: „він розізлиться, якщо".

Росіяни вважали ці слова головним підтвердженням тиску на екіпаж з боку президента Леха Качинського, який нібито вимагав посадки за будь-яких умов.

Крім цього, командир екіпажу Аркадіуш Протасюк після того, як довідався про складні погодні умови у Смоленську не говорив директору дипломатичного протоколу Маріушу Казану: "Прошу запитати (шефа), що будемо робити далі".

Натомість польські експерти прочитали із записів "чорної скриньки" такі слова командира: "Прошу подумати над рішенням, що будемо робити".

Розшифровку розмов у кабіні Ту-154 за польською версією літа 2010 року читайте тут

Польським експертам також вдалося прочитати низку важливих записів, які не були вміщені в підготовлену росіянами стенограму.

Зокрема, нововиявлені записи підтверджують, що польські пілоти знали про яр перед злітно-посадочною смугою.

Так, за дві хвилини до зіткнення із землею, коли літак був на висоті 400 метрів, другий пілот двічі нагадав командиру про нерівність перед смугою: "Там є заниження, Арек". "Знаю, зараз буде", - відповів Аркадіуш Протасюк.

Крім цього, за 16 секунд до катастрофи неідентифікована особа сказала: "нічого не видно".

Як заявив в інтерв'ю TVN24 пілот Міхал Фішер, польська стенограма спростовує поставлену росіянами тезу про тиск високопосадовців на пілотів літака.

Міністр внутрішніх справ та адміністрації Єжи Міллер відмовився коментувати різницю у польській та російських стенограмах.

Як повідомлялося, російський МАК у кінцевому рапорті назвав основною причиною катастрофи намагання пілотів посадити машину "будь-якою ціною" нібито через тиск високопосадовців на борту.

Водночас, за даними польських експертів, пілоти не намагалися посадити машину, а лише підійшли до висоти прийняття рішення - 100 метрів - звідки намагалися відійти на друге коло, але не встигли цього зробити.

Польські власті вважають співвідповідальними за катастрофу росіян, які, усвідомлюючи неможливість посадки в таких погодних умовах, дозволили пілотам підійти до висоти прийняття рішення, дезінформували про правильність курсу посадки та запізно наказали припинити зниження.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.