Спецпроект

Росіяни поклали всю провину за катастрофу під Смоленськом на пілотів

Літак Президента Польщі Леха Качинського 10 квітня 2010 року на військовому аеродромі під Смоленськом розбився через намагання пілотів "сісти будь-що".

Про це сьогодні на прес-конференції в Москві сказала голова Міждержавного авіаційного комітету (МАК) Тетяна Анодіна, повідомляє УНІАН.

Сьогодні МАК передав Польщі остаточний звіт за результатами слідства щодо катастрофіи літака президента Польщі під Смоленськом.

"За висновком льотних експертів і авіаційних психологів, присутність головнокомандувача ВВС Республіки Польщі Анджея Бласіка в пілотській кабіні аж до зіткнення літака із землею чинила психологічний тиск на ухвалення рішення командиром про продовження зниження в умовах не виправданого ризику з домінантною метою виконання посадки будь-що", - заявила Анодіна.

Вона також повідомила, що у крові генерала Анджея Бласіка судово-медична експертиза виявила "етиловий алкоголь у концентрації 0,6 проміле" (приблизно відповідає 0,8-1,5 літрам пива або 50-100 грамам горілки, залежно від ваги людини - ІП).

Вона повідомила, що Технічна комісія МАК встановила, що безпосередніми причинами катастрофи стало не ухвалення екіпажем своєчасного рішення про відхід на запасний аеродром, а також зниження в умовах невидимості наземних орієнтирів до висоти, яка значно нижче від встановленої керівником польотів для відходу на друге коло - 100 м з метою переходу на візуальний політ.

10 квітня 2010 року у авіакатастрофі під Смоленськом загинуло 96 польських громадян, більшість з яких була високопоставленими урядовцями, які разом із Президентом Польщі Лехом Качиньським летіли на заходи з нагоди 70-х роковин Катиньської трагедії.

Наприкінці грудня 2010 року глава уряду Польщі Дональд Туск назвав неприйнятним проект рапорту МАК про причини Смоленської авіакатастрофи, який російська сторона передала Польщі наприкінці жовтня і в якому основна вина за трагедію покладена на пілотів.

Польську сторону обурив факт, що МАК не врахував причетність до катастрофи російських диспетчерів, які не закрили аеропорт і дозволили пілотам вийти на висоту ухвалення рішення - 100 метрів, на якій пілот повинен був вирішити: спробувати посадити машину або відійти на так зване "друге коло" або запасний аеродром.

Росіяни заявляли, що не закрили аеродром тільки для того, щоб не викликати дипломатичний скандал, і нібито сподівалися, що пілоти не наважаться посадити машину.

Оприлюднена польськими владами стенограма розмов у кабіні пілотів свідчить, що диспетчер 4 рази підтвердив правильність курсу літака Л.Качиньського, зокрема, на висоті 100 метрів.

Стенограма останніх 40 хвилин розмов у кабіні Ту-154

Диспетчер наказав пілотам припинити зниження, коли літак вже був на висоті 50-40 метрів, а наказ відійти "на друге коло" пролунав за частку секунди до того, як машина врізалася в землю.

Згідно з встановленими в авіації процедурами, диспетчер повинен був дати дозвіл на посадку або наказати відійти на "другий круг" на висоті ухвалення рішення.

За даними звіту МАК, жодного вибуху або пожежі на борту урядового польського літака до моменту зіткнення з наземними перешкодами не було.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.