Спецпроект

Софію Київську і "Биківнянські могили" передали Мінкульту (ОНОВЛЕНО)

Кабінет Міністрів України вирішив передати комплекс історичних споруд "Софія Київська", який є частиною Національного історико-архітектурного заповідника "Києво-Печерська Лавра", до сфери управління міністерства культури і туризму.

Про це повідомляє Урядовий портал.

Водночас міністерству фінансів доручено передати мінкульту відповідні бюджетні призначення на утримання і розвиток "Софії Київської".

Досі один з найвизначніших пам'ятників доби Київської Русі, який включено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, перебував у сфері управління міністерства регіональної політики, будівництва і житлово-комунального господарства.

Передача "Софії Київської" в управління профільного міністерства, яке має належну науково-методичну базу і уповноважене представляти Україну у питаннях історико-культурної спадщини в міжнародних відносинах, має сприяти розвитку заповідника, проведенню науково-історичних досліджень і практично зміцнити заповідний статус  безцінної спадщини князівських часів.

Перед цим громадськість столиці і трудовий колектив Національного заповідника "Софія Київська" виступили проти передачі Софії міністерству культури

Раніше прем'єр-міністр України рішуче  висловився за те, щоб музеї і заповідники перебували в сфері управління профільного міністерства, яке повинно забезпечити їх збереження і розвиток.

Також повідомляється, що з метою ефективного розвитку Національного меморіального комплексу "Биківнянські могили", науково-методичного забезпечення історичних досліджень і музеєфікації меморіалу, уряд передав його в сферу управління Міністерства культури і туризму.

Нагадаємо, що досі "Биківнянські могили" перебували у відомстві Українського інституту національної пам'яті.

При передачі меморіалу уряд поставив перед мінкультом завдання розвинути туристичну інфраструктуру - щоб меморіал, який нагадує про злочини тоталітарного режиму, був доступний для більшої кількості відвідувачів.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.