Спецпроект

Кернес хоче в Харкові пам'ятник Людмилі Гурченко. Хоч вона була проти

Питання про назву вулиці ім'ям актриси Людмили Гурченко та установки їй пам'ятника в Харкові буде розглянуто вже найближчим часом.

Про це сьогодні заявив мер Харкова Геннадій Кернес, повідомляє "Інтерфакс-Україна".

"Є ініціатива назвати вулицю ім'ям Гурченко, це питання розглядалося ще за життя Людмили Марківни, - сказав Кернес на засіданні сесії Харківської міської ради. - Стоїть питання про встановлення пам'ятника або горельєфу Людмилі Марківні Гурченко. На топонімічної комісії будемо розглядати цю пропозицію, подумаємо, як, і де, і скільки це буде коштувати".

Також на засіданні сесії депутати вшанували хвилиною мовчання пам'ять померлих нещодавно почесних громадян Харкова: Людмилу Гурченко, засновника харківського Палацу піонерів Петра Слоніма та заслуженого будівельника України Володимира Реусова.

Харків часів "дорослого дитинства" Люсі Гурченко

У 2006 році харківський скульптор Сефайддін Гурбанов створив бронзову скульптуру актриси в образі Олени Крилової з фільму "Карнавальна ніч". Планувалося, що в день міста 23 серпня скульптуру встановлять біля Оперного театру. Але вибір місця для композиції викликав суперечки між міською владою, архітекторами та адміністрацією театру. 

В результаті 26 серпня газета "Труд" опублікувала відкритий лист Гурченко землякам-харків'янам, в якому актриса попросила владу міста "не ставити їй жодних пам'ятників - ні при житті, ані після".

Людмила Гурченко померла 30 березня в Москві на 76-му році життя.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.