Спецпроект

Костусєв привітав одеситів плакатами з румунськими окупантами (ФОТО)

У переддень дня визволення Одеси від фашистів у місті розмістили плакати з фотографіями румунських загарбників.

Про це повідомляє одеська телекомпанія РіАК.

67-му річницю визволення міста і 66-ту річницю Перемоги над нацистами одеська влада збирається відзначати з особливим розмахом, обіцяючи вивісити на вулицях міста червоні прапори і організувати дводенне свято з грандіозною історичною реконструкцією .

"Одеса - це особливе місто... з чудовими традиціями, - сказав нещодавно мер Одеси Олексій Костусєв. - Я повністю підтримую те рішення, яке прийняли депутати на останній сесії щодо неприпустимості героїзації осіб, які співпрацювали з нацистами. У нас гарна соціальна реклама... Ви скоро побачите в соціальній рекламі й інші мотиви, що Одеса - місто-герой!"

Той самий скандальний плакат. Фото з румунами - внизу

Плакати за кілька днів до 10 квітня на справді з'явилися, повідомляють одеські телевізійники. Але замість солдатів радянської армії на фото зображені румунські окупанти.

Це фото було зроблено в 1941-му. Румунські солдати відпочивають на Приморському бульварі після успішної операції з захоплення порту. Фото можна знайти в інтернеті і в книгах, присвячених окупації Одеси.

 Румунський солдат на реконструкції боїв під Києвом (ФОТО)

"Тим людям, що вивішують - треба знати історію, - рекомендує 83-річний історик і ветеран Другої світової Владилен Шмиголь. - Вони б хоч порадилися з краєзнавцями!"

Фото, яке міська влада використала для вітання одеситів, легко можна знайти в інтернеті. Воно навіть підписане: "Румунські солдати на Приморському бульварі"

Одесити розглядають рекламне ноу-хау від міської влади на трамвайних зупинках, і впізнають на фото тих, з ким боролися їхні батьки і діди. Кажуть, перед ветеранами - соромно.

 

У міському управлінні реклами, з дозволу якого в Одесі з'явилися настільки суперечливі плакати, ситуацію коментувати не хочуть. За інформацією місцевих журналістів, до начальника управління треба записуватися на прийом за тиждень.

Нагадаємо, що днями депутат Одеської міськради від партії "Родина" Григорій Кваснюк припустився 14 помилок у зверненні до прем'єр-міністра Азарова.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.