Спецпроект

Львівські ветерани не хочуть святкувати 9 травня під червоними прапорами

Керівники Львівського обласного та міського відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів (ВОВ) Б.Винниченко та Я.Гера звернулися до голови Львівської ОДА Михайла Цимбалюка з пропозицією відзначити 9 травня - День Перемоги - під державними прапорами.

Про це ZAXID.NET повідомили у прес-службі Львівської ОДА.

За повідомленням прес-служби, відповідну ухвалу було прийнято на розширеному секретаріаті Львівського обласного та міського відділення ВОВ.

"Депутат Верховної Ради України Цибенко від імені ветеранів підняв питання про святкування Дня перемоги 9 травня не під державними прапорами. Львівське обласне і міське відділення ВОВ, яке налічує понад 80 00 членів, такого доручення йому не давало, і вважаємо його звернення образою ветеранської організації", - йдеться у зверненні.

"9 травня - День перемоги - на Львівщині відзначатимемо під державними синьо-жовтими прапорами. Жодних маршів та провокацій, які мають на меті підірвати стабільність чи внести неспокій у Львові та області ми не допустимо", - наголосив голова Львівської облдержадміністрації Михайло Цимбалюк.

Нагадаємо, 21 квітня Верховна Рада України прийняла закон, згідно з яким копії прапора Перемоги можуть підніматися на флагштоках поряд із Державним прапором України. Прапор Перемоги трактується в документі як "символ перемоги радянського народу, його армії та флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни".

21 квітня депутати Львівської міської ради під час сесії прийняли ухвалу, якою заборонили використовувати під час відзначення Дня перемоги радянську та нацистську символіку.

28 квітня під час позачергової сесії депутати Львівської обласної ради також прийняли рішення "Про недопустимість використання радянської окупаційної символіки під час відзначення Днів пам'яті жертв Другої світової війни".

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.