Спецпроект

Більше половини замків в Україні зачинені для відвідувачів

Брак державного фінансування призвів до того, що в Україні не функціонує більше половини замків.

Про це сказав директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький, повідомляє "Дзеркало Тижня".

"В Україні під дахом усього 20 замків, - зазначив Возницький. - Більше половини їх не функціонує. Дивуватися - нічого, адже за останні три роки на реставрацію замків держава не виділила жодної копійки! Біля головного входу до палацу Потоцьких довелося повісити стрічку, бо на голову може впасти штукатурка".

"Наближається час проведення чемпіонату Європи з футболу. Люди приїдуть здалеку, подивляться матч, а потім захочуть відвідати місто. І що побачать? Обшарпані музеї, зачинені палаци та замки?" - запитує директор Львівської галереї мистецтв.

"На Львівщині є три замки. Вони працюють лише по сім годин на день. Отож багато туристів не встигають потрапити всередину всіх палаців. І тоді нарікають, що, мовляв, приїхали з Москви, Мінська, Варшави з метою відвідати омріяне місце, але не можуть цього зробити. Черги до замків - великі. Часто сюди приїздять до сорока автобусів. Розчарування людей можна зрозуміти, бо замків у країнах колишнього Радянського Союзу небагато", - розповів Возницький.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.

Чеський Нобель: Ярослав Сейферт

Телеведучий державного телебачення Чехословаччини, сидячи на невиразному блакитному тлі в студії, так само невиразно вичавив з себе повідомлення: «Сьогодні в Стокгольмі вручили Нобелівську премію з літератури також народному митцеві Ярославові Сейферту». Надворі був 1984 рік, і реверанс Нобелівського комітету в бік письменника соціалістичної Чехословаччини був для пізньо-тоталітарного режиму радше проблемою, ніж визнанням