Спецпроект

У Луцьку на вокзалі відкрили дошку репресованим нацистами і комуністами

У Луцьку з ініціативи громадської організації "Діти репресій" відкрито меморіальну дошку репресованим волинянам.

Про це УНІАН повідомили у відділі інформаційної роботи міської ради.

Дошку встановлено на стіні приміщення на вулиці Яровиця, 4, де розташовувалась колишня залізнична станція "Луцьк", з якої невинно репресованих волинян у 1939-1952 роках відправляли у тюрми, табори і на спецпоселення ГУЛАГу, а в 1941-1945 роках - у концентраційні табори та на каторжні роботи до гітлерівської Німеччини.

"Багато волинян і лучан зокрема постраждали від репресій в різні періоди історії, - сказав секретар Луцької міськради Григорій Пустовіт. - Нам треба не забувати про це і шанувати пам'ять про них. Потрібно навчати прийдешні покоління, що були такі події, були такі помилки, аби вони ніколи більше не повторилися".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.