Спецпроект

На Одещині хочуть встановити пам'ятник Ойстраху і його вчителю

Влада Одеської областi сподiвається до кiнця року, до 140-рiччя вiд дня народження знаменитого скрипаля Петра Столярського, перепоховати його прах в Одесi.

Зараз Столярського поховано в Одесі, повідомляє "Інтерфакс" .

"Сподiваємося, що до осенi 2011 року прах буде доставлено. Ми плануємо поховати його на одному з одеських кладовищ з установленням пам'ятника на могилi Столярського", - повiдомив заступник голови Одеської обладмiнiстрацiї Дмитро Волошенков.

Крiм того, обласна влада хоче встановити пам'ятник одному з вiдомих учнiв школи Столярського - Давиду Ойстраху.

"Пам'ятник вже вiдлито у бронзi i вiн перебуває в Києвi. До кiнця лiта його привезуть до Одеси... Я впевнений, що керiвництво мiста пiде нам назустрiч", - сказав Волошенков.

За його словами, пам'ятник Давиду Ойстраху роботи українського скульптора Миколи Олiйника заплановано встановити в самому центрi Одеси, неподалiк вiд будiвлi Одеського нацiонального театру опери та балету.

З нагоди перепоховання праху Петра Столярського в Одесi заплановано провести низку заходiв, зокрема концерт, в якому вiзьмуть участь учнi та випускники школи iм. Столярського та вiдомi скрипалi.

Петро Столярський народився 18 (30) листопада 1871 року в Липiвцях Вiнницької областi, помер 29 квiтня 1944 року в Свердловську (нинi Єкатеринбург, РФ). Народний артист Української РСР, засновник першої в СРСР спецiалiзованої музичної школи для обдарованих дiтей у Одесi.

Давид Ойстрах народився 17 (30) вересня 1908 року в Одесi, помер 24 жовтня 1974 року в Амстердамi. Видатний радянський скрипаль, альтист, диригент i педагог, професор Московської консерваторiї. Народний артист СРСР.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.