Спецпроект

Історики з усієї країни обговорювали Коновальця

15 червня 2011 р. пройшла Всеукраїнська наукова конференція "Постать на тлі епохи: до 120-річчя від дня народження Євгена Коновальця".

Конференція була проведена Центром досліджень визвольного руху (ЦДВР) спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка, Інститутом українознавства Національної академії наук України та Ювілейним комітетом року Євгена Коновальця, повідомили "Історичну Правду" в ЦДВР.

З привітальним словом виступив ректор Національного університету ім. Франка Іван Вакарчук, який наголосив на важливості дослідження таких знаменних для української історії особистостей як Євген Коновалець.

В. о. директора Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича, д.і.н., проф. М. Литвин наголосив на військовій діяльності полковника УСС Є. Коновальця, який на відміну від тодішнього українського політичного проводу усвідомлював важливість творення армії.

Про важливу роль Є. Коновальця в українському визвольному русі говорив голова Вченої ради ЦДВР к.і.н. Володимир В'ятрович. Порівнюючи політичну та громадську позицію Провідника ОУН та сучасну політичну еліту він зазначив, що Є. Коновалець чітко уявляв Українську державу, як цілісну громаду, підтримував ідею соборності та вважав за необхідне створити власну державу на всіх українських землях. Також В. В'ятрович висловив жаль з приводу того, що вшанування постаті такої величини не відбувається на державному рівні.

Євген Коновалець і наша доба

В рамках конференції відбулася презентація книги київського історика Михайла Ковальчука "На чолі Січових стрільців. Військово-політична діяльність Євгена Коновальця у 1917-1921 роках".

Участь у конференції взяли науковці з Києва, Львова, Одеси, Тернополя, Кременчука, Луцька, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Донецька, Дрогобича. Загалом у конференції взяли 34 історики з усієї України.

Під час конференції діяло 4 секції.

Учасники першої секції розглядали питання, пов'язані з із джерелами та історіографією питання діяльності Є. Коновальця на тлі українського визвольного руху першої третини ХХ ст.

Робота науковців другої секції зосереджувалась на дискутуванні питань, пов'язаних із першим етапом української визвольної боротьби у ХХ ст. і участю у ній Є. Коновальця. Багато сказано про діяльність полковника на чолі найбоєздатнішої військової одиниці УНР - Корпусу Січових стрільців і його відданість ідеї української соборної держави.

У третій секції обговорювали питання становлення і розвитку ідеології українського націоналістичного руху у міжвоєнний період. Особливу увагу звернули на висвітлення фінансово-економічних аспектів ідейної платформи ОУН, стверджуючи їх актуальність для сучасних реалій української економіки.

Науковці, які працювали у четвертій секції розглядали різноманітні аспекти діяльності УВО та ОУН у міжвоєнний час.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.