Спецпроект

Прокуратура Львівщини проти заборони свастики і серпа-молота

Прокуратура Львівської області звернулася з позовом до апеляційного суду Львівської області, вимагаючи визнати незаконним і таким, що підлягає скасуванню, рішення сесії Львівської міськради, що забороняє використовувати 9 травня радянську і нацистську символіку.

Про це повідомляє "Кореспондент".

Йдеться про рішення від 24 червня 2010 року "Про використання Державного прапора України у місті Львові".

Як повідомили у прокуратурі Львівської області, відразу ж після прийняття зазначеного рішення прокуратура внесла проти нього протест.

У прокуратурі вважають, що "приймаючи вищезазначене рішення, Львівська міська рада вирішила питання немісцевого значення, порушивши ряд законодавчих норм і вийшла за межі наданих повноважень, визначених статтею43 закону України Про місцеве самоврядування в Україні, а також порушила вимоги ст.19 Конституції України, яка зобов'язує органи місцевої влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченим Конституцією України".

Однак сесія Львівської міськради 14 липня поточного року відхилила зазначений протест, у зв'язку з чим прокуратура звернулася до суду 22 липня.

У свою чергу, у Львівській міськраді переконані, що не порушували норм вітчизняного законодавства.

"Ми не порушили жодних норм закону "Про місцеве самоврядування". Відповідно до закону України "Про увічнення перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.", 9 травня в місті проводяться заходи, пов'язані із вшануванням пам'яті полеглих. Остаточне рішення щодо постанови про використання державного прапора України, звісно, прийматиме суд", - зазначила начальник юридичного управління Гелена Пайонкевич.

Нагадаємо,що 21 квітня на сесії Львівської міської ради було прийнято постанову, яка заборонила використовувати під час святкування Дня Перемоги радянську і нацистську символіку. У документі зазначено, що у Львові заборонено використовувати символіку СРСР, нацизму і комуністичну символіку.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.