Спецпроект

Частину Київської фортеці хочуть передати у приватні руки?

Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" не віддають у державну власність через те, що його частину хочуть передати у приватні руки.

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

За словами Бригинця, башту №4 за адресою вул. Старонаводницька, 2, що входить до музейного комплексу "Київська фортеця", хочуть передати приватній особі.

"КМДА, на жаль, згодна допомогти комерційникам", - стверджує депутат.

Як повідомив Бригинець, до голови КМДА Олександра Попова звернувся один з народних депутатів України із пропозицією залучити позабюджетні приватні кошти нібито для збереження пам'ятки. З відповіді КМДА на лист нардепа зрозуміло, що виконавчий орган не проти залучити інвесторів до фінансування поновлення башти, пояснюючи це дефіцитом бюджету міста.

"В Києві чимало об'єктів, які вимагають залучення приватних коштів і які, безумовно, можуть стати приватною власністю, але лише за умови розміщення там соціально-важливих об'єктів - музеїв, галерей, театрів. Але, віддавати частину Київської фортеці - це верх цинізму", - заявив депутат.

Як йдеться у листі, в разі необхідності, башту можна віддати інвестору в довгострокову оренду, а для демонстрування тематично-експозиційної виставки Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" передбачити лише частину приміщення.

"Одна башта, на бульварі Лесі Українки, вже втрачена для культури: там тепер супермаркет і ресторан. Тепер київська влада намагається провернути схожу аферу і з іншою баштою, розпускаючи при цьому плітки, що в ній, нібито буде Музей історії Києва", - висловив припущення Бригинець.

Питання щодо передачі Київської фортеці до державної власності було винесене на сесію Київради 14 липня 2011 року, але його зняли з розгляду за ініціативи Партії Регіонів, мотивуючи це проханням голови КМДА Попова.

Нагадаємо, що днями Олександр Бригинець заявив, нібито КМДА не хоче віддавати у державну власність музей-квартиру Павла Тичини.

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.