Спецпроект

Частину Київської фортеці хочуть передати у приватні руки?

Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" не віддають у державну власність через те, що його частину хочуть передати у приватні руки.

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

За словами Бригинця, башту №4 за адресою вул. Старонаводницька, 2, що входить до музейного комплексу "Київська фортеця", хочуть передати приватній особі.

"КМДА, на жаль, згодна допомогти комерційникам", - стверджує депутат.

Як повідомив Бригинець, до голови КМДА Олександра Попова звернувся один з народних депутатів України із пропозицією залучити позабюджетні приватні кошти нібито для збереження пам'ятки. З відповіді КМДА на лист нардепа зрозуміло, що виконавчий орган не проти залучити інвесторів до фінансування поновлення башти, пояснюючи це дефіцитом бюджету міста.

"В Києві чимало об'єктів, які вимагають залучення приватних коштів і які, безумовно, можуть стати приватною власністю, але лише за умови розміщення там соціально-важливих об'єктів - музеїв, галерей, театрів. Але, віддавати частину Київської фортеці - це верх цинізму", - заявив депутат.

Як йдеться у листі, в разі необхідності, башту можна віддати інвестору в довгострокову оренду, а для демонстрування тематично-експозиційної виставки Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" передбачити лише частину приміщення.

"Одна башта, на бульварі Лесі Українки, вже втрачена для культури: там тепер супермаркет і ресторан. Тепер київська влада намагається провернути схожу аферу і з іншою баштою, розпускаючи при цьому плітки, що в ній, нібито буде Музей історії Києва", - висловив припущення Бригинець.

Питання щодо передачі Київської фортеці до державної власності було винесене на сесію Київради 14 липня 2011 року, але його зняли з розгляду за ініціативи Партії Регіонів, мотивуючи це проханням голови КМДА Попова.

Нагадаємо, що днями Олександр Бригинець заявив, нібито КМДА не хоче віддавати у державну власність музей-квартиру Павла Тичини.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.