Спецпроект

Встановлено ім'я художника Пересопницького євангелія

Чотири мініатюри Пересопницького Євангелія намалював у XVI столітті відомий у той час майстер із галицького міста Самбір - Федуско.

Таке відкриття зробив львівський реставратор і художник Лев Скоп, повідомляє "УП.Життя" з посиланням на Радіо Свобода.

Досі ім'я автора мистецького оздоблення Пересопницького Євангелія не було відомо. Адже у XVI столітті майстри рідко підписували свої роботи. Художник Лев Скоп доводить, що фігуративні і орнаментальне оздоблення Євангелія виконав майстер Відродження - Федуско (повне ім'я не встановлено).

Лев Скоп пояснив, що він порівняв композиційні та іконографічні особливості мініатюр Пересопницького Євангелія з роботами Федуско, проаналізував деталі авторського стилю майстра.

Словом, працював як "криміналіст, досліджуючи і порівнюючи кожну деталь у роботі".

Майстер Федуско залишив єдину ікону "Благовіщення" для церкви в селі Іваничів зі своїм автографом і датою написання. І саме це дало можливість встановити інші праці іконописця, зазначив Скоп.

Дослідник також стверджує, що пересопницькі мініатюри цілковито відтворюють Самбірську школу малярства другої половини XVI століття. Самбір був одним із центрів розвинених ремесел Перемишльської землі, де діяла іконописна школа.

За припущенням науковця, малярську майстерню очолював Федуско. Він був освіченою людиною і знався на тогочасному малярстві Італії, Франції. Майстер орієнтувався на кращі європейські зразки і намалював цілий цикл різноманітних ікон.

За словами львівського  мистецтвознавця Тетяни Думан, встановлення імені майстра мініатюр Пересопницького Євангелія є науковим відкриттям і спричинить резонанс серед дослідників.

200 років триває вивчення цієї пам'ятки української книжкової культури і саме питання встановлення авторства мініатюр викликає найбільше дискусій і залишається інтригуючим.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.