В музеї народного мистцества покажуть унікальну порцеляну

22 вересня в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (НМУНДМ) відкривається виставка "Волокитинська порцеляна".

Про це повідомляють організатори виставки.

Відбудеться презентація альбому "Фарфор завода А. М. Миклашевского" (автор Е. Б. Самецький, куратор І. Г. Гутман), присвячена одному з провідних вітчизняних підприємств порцелянової промисловості ХІХ ст., що функціонували в 1839-1861 рр.. в с. Волокитин Чернігівської губернії (нині Сумська область).

Сьогодні вироби цього заводу, що являють виняткову художню цінність, прикрашають експозиції великих музеїв і є предметами гордості колекціонерів.

Особливе значення виставки полягає в тому, що твори волокитинських майстрів уперше будуть представлені в Україні в такому обсязі. Це понад 350 фарфорових виробів з колекцій НМУНДМ, Київського національного музею російського мистецтва, Сумського обласного художнього музею ім. Н. Онацького, Харківського художнього музею та приватних зібрань.

Серед експонатів - декоративні вази, скульптура малих форм, фігурні посудини, утилітарні речі і предмети інтер'єру, зразки чайної, десертної і столового посуду, деталі фарфорового іконостасу з Покровської церкви с. Волокитин, зруйнованої в 1956 р., а також унікальна фарфорова люстра з кабінету власника маєтку і засновника заводу Андрія Михайловича Миклашевського (1811-1895).

Виставка триватиме до 30 листопада.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.