Спецпроект

У Бабиному Яру вшанували євреїв, українців, ромів та інших жертв

Створений з ініціативи Київської організації Товариства "Меморіал" Громадський комітет вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру організував 29 вересня скорботне покладання квітів та панахиду.

Про це "Історичній Правді" повідомили представники комітету.

Панахиду до 70 роковин початку масових під рясним дощем відслужив патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні з ієрархами Української Греко-Католицької Церкви та в супроводі багатьох архієреїв і священиків УПЦ Київського Патріархату.

Спільна молитва просто неба об'єднала родичів та родичів жертв Бабиного Яру - зокрема, нащадків загиблих з числа ромської громади та учасників українського націоналістичного руху.

Попри негоду до пам'ятника загиблим мирним жителям і військовополоненим прийшли близько тисячі осіб.

Серед присутніх - українські  громадські та політичні діячі, науковці, зокрема, відомі історики, ветерани збройних сил, учасники правозахисного руху, активісти громадських організацій та політичних партій, а також представники єврейської громади.

Про розстріляних у Бабиному Яру українських націоналістів

Учасники панахиди висловили здивування діями влади, яка не вшанувала місце загибелі десятків тисяч людей: "29 вересня вже давно стало датою офіційного вшанування жертв Бабиного Яру, але сьогодні біля пам'ятника загиблим мирним жителям і військовополоненим - будівельне сміття і залиті водою ями і жодного вінка від керівників держави й міста, мовби й не було 29-30 вересня 1941 року!"

По завершенні панахиди патріарх очолив ходу до хреста, вшанував пам'ятні знаки ромам і жертвам нацизму. Скорботний захід увінчала молитва біля пам'ятного хреста розстріляним членам ОУН і поетесі Олені Телізі, де присутні ухвалили спорудження на цьому місці церкви.

Близькі загиблих, громадськість, активісти політичних партій  поклали квіти та вінки до пам'ятних хрестів  Олені Телізі та розстріляним членам ОУН, розстріляним православним священикам, до пам'ятного знаку жертвам Голокосту євреїв "Мінора", до каменя пам'яті ромів, до монументів розстріляним дітям, жертвам Сирецького концтабору та інших пам'ятних місць Бабиного Яру.

Раніше Громадський оргкомітет вшанування жертв Бабиного Яру заявив, що урядовий комітет з підготовки та проведення заходів до 70-х роковин трагедії Бабиного Яру застосував принцип сегрегації, поділивши мучеників нацизму за походженням на обраних, гідних поминання, та другорядних.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.