У музею в Пирогово відбирають 20 гектарів землі - Київрада

Депутати постійної комісії Київради з питань культури та туризму не підтримали підготовлений КМДА проект рішення Київради про землевідведення, який відбирав у "Пирогово" 20 га.

Про це повідомила прес-служба голови комісії Олександра Бригинця.

У проекті ішлося про "землеустрій та відведення земельної ділянки музею площею 111,5 га для розміщення експозиції музею". Тим часом у прийнятому в липні 2008 року рішенні Київради про оформлення права Музею народної архітектури та побуту на користування земельною ділянкою ішлося про 131,6 га.

На думку депутата, чиновники, готуючи цей проект, підмінили поняття і приховали від громадськості справжню мету – перерозподілити особливо цінні землі в інтересах приватних забудовників.

"Мене дивує позиція керівництва музею, яке погодилась на незаконне зменшення своєї площі, - зазначив Бригинець. - Переконаний, що в даному випадку йдеться або про незаконний тиск на музей або про змову музейників з потенційними власниками цих 20 га".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.