В’ятрович презентував книгу засекречених історій з архівів КГБ (ФОТО)

Володимир В’ятрович, який у 2008—2010 роках провів масове розсекречення архівів КГБ, презентував у Києві свою нову книгу "Історія з грифом "Секретно". Таємниці українського минулого з архівів КГБ".

 

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Про видання розповідали його герої, а раніше — фігуранти засекречених справ — керівник Норильського повстання в ГУЛАГу Степан Семенюк, відомі дисиденти та політв’язні Євген Сверстюк та Василь Овсієнко.

Володимир В’ятрович розповів: "Сюжети, розказані в цій книзі, були історією з грифом "Секретно", якої не мав знати ніхто. Це вирвані сторінки з нашої історії, уроки, які мали залишитися невивченими. Але сьогодні не 1930-ті, не 1950-ті і навіть не 1970-ті, коли такі методи були ефективними".

Володимир В'ятрович

Автор зазначив, що ця книга — це відповідь владі на спроби закрити доступ до архівів і тиск на істориків (минулого року колегу В’ятровича Руслана Забілого СБУ допитувала 14,5 годин з приводу його досліджень і конфіскувала комп’ютер із науковими працями та копіями архівних історичних документів).

"Ми здобували волю зі зброєю, потім — у таборах. У Росії більше видано історії про табори, ніж в Україні. Хоча в таборах, де мені довелося перебувати, більшість в’язнів були українці. Частину цієї історії намагаються відібрати. І в тому заслуга автора книги, що він наближає нам цю історію", — зазначає Степан Семенюк.

"Що вдалося В’ятровичу? - запитав Олександр Сугоняко, президент Української асоціації банків. - В нас є багато патріотів, які люблять правду якимись кусочками. А для того, щоб правда була зброєю, треба її не боятися, треба описувати її такою, як вона є. І це вдалося автору".

Сюжет книги побудований на протистоянні СРСР та українського руху опору. Проте це не історія війни системи з рухом, а історії людей по обидва боки цієї майже столітньої боротьби.

Книга "Історія з грифом "Секретно" є спільним виданням Центру досліджень визвольного руху та Мистецької агенції "Наш Формат" у серії "Наш формат історії".

 

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.