Росіяни подарують "Укразалізниці" останній паротяг Луганського заводу

ВАТ "Російські залізниці" подарує Музею історії і розвитку Донецької залізниці паротяг серії "ЛВ".

Про це УНІАН повідомили в прес-службі РЗ.

"Магістральний вантажний паротяг ЛВ-0407 1956 року випуску приписки локомотивного депо Таганай (Златоуст, Південно-Уральська залізниця) буде передано як подарунок Музею історії і розвитку Донецької залізниці", - йдеться у повідомленні.

У грудні паровоз вирушить з Троїцька (Челябінська область) до Донецька за допомогою тяги електровоза. Він подолає шлях більш як 2,5 тис. км.

Вантажний магістральний паротяг ЛВ-18

Цей паровоз – єдиний із серії "ЛВ" (в народі "Лебідь"), який буде представлений у музеях залізничної техніки України.

"ЛВ" – останній серійний паровий локомотив, що випускався Ворошиловградським паротягобудівним заводом у період з 1952 до 1956 року.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.