У Харкові збирають історії евакуації часів Другої світової

У Харкові стартував проект "404 - Невідомі сторінки історії", присвячений збору усних свідчень про евакуацію громадян УРСР на схід Радянського Союзу і життю в тилу.

ІП попросила організаторів проекту розповісти про цю ініціативу:

"404 - Невідомі сторінки історії" - це проект, пов'язаний з вивченням аспектів історії, яким, на жаль, приділяють меншу увагу. Зокрема, в суспільстві мало що насправді знають про евакуацію під час Другої світової, котра проходила у Радянському союзі, не дивлячись на те, що люди, які перебували в евакуації, живуть серед нас, є нашими родичами або сусідами.

Ця сторона мало вивчалася навіть професійними істориками, які не безпідставно більше звертали увагу на фронтовий героїзм і трагедію Голокосту.

Однак сьогодні, на нашу думку, прийшов час уважніше придивитися до евакуації як історії порятунку населення, так і просто героїзму звичайних людей у тилу та їхній вклад у перемогу над нацистською Німеччиною. 

Наївно думати, що радянська влада піклувалася про своїх громадян, бо евакуація насправді носила досить жорсткий характер, а виїхати з будь-якого міста було не так просто.

Про евакуацію з Донбасу читайте у проекті ІП "1939-1945: Неписана історія"

Проект "404 - невідомі сторіки історії" - це група волонтерів, яка вирішила зібрати саме усну історію евакуації. Тобто ми записуємо та збираємо історії людей, більшість з яких були ще дітьми і змогли опинитися в тисячах кілометрів від своїх окупованих міст. Проте їхнє життя там було не таким безхмарним, а місцеві жителі не завжди були раді приймати тисячі незваних гостей...

Проект організовано в Харкові суспільною організацією "Амута" за підтримки фондів підтримки ініціатив Хамама та Claims Conference, Міжнародного Соломоного університету в Харкові, Міжобласної волонтерської організації "СВІТ – Україна", єврейської агенції "Сохнут", Харківської асоціації шкільних євроклубів та інших партнерів.

Ми збираємо усні історії у нашому регіоні, але будемо вдячні всім, хто можуть і хочуть додати свою історії або історію своєї родини, або навіть організувати подібний проект у своєму регіоні. Результати нашої плідної праці можна буде побачити наприкінці весни 2012 року".

Щоб долучитися до проекту, пишіть на електронну пошту toknow404 @ gmail.com .

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.