Посеред Дніпра поставлять пам'ятник гоголівському "птахові" (ФОТО)

Комісія Київради з питань власності підтримала пропозицію зарахувати до комунальної власності територіальної громади Києва один з биків підірваного мосту через Дніпро, щоб встановити там пам'ятник.

 Про це повідомив автор пропозиції, голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Це необхідно було зробити для втілення ідеї "Студії творчих ініціатив", яка запропонувала встановити на бику скульптуру "Рідкісний птах", що стане увічненнням фрази українського письменника Миколи Гоголя про ширину річки Дніпро.

 Залишки биків Миколаївського мосту біля моста Метро

"Комісія підтримала ідею ще влітку 2011 року, - заявив Бригинець. - Тепер, коли питання власності на бик мосту узгоджене з профільною комісією Київради, прийняття ряду рішень щодо оформлення всіх необхідних документів піде швидше. Хотілося б завершити проект до Євро-2012".

На думку депутата, згадки про "...птаха" з`являться в програмі річкових екскурсій по Дніпру. Можливо, навіть на її тлі фотографуватимуться молодята, які мають звичай приїжджати до пам`ятника засновників Києва.

Ідея встановити на одному з биків підірваного у вересні 1941 року ланцюгового мосту (Миколаївський, імені Євгенії Бош) пам'ятнк "рідкісному птахові" була озвучена в липні 2011 року.

Гоголь, описуючи Дніпро, писав у творі "Вечори на хуторі поблизу Диканьки": "Чудовий Дніпро при тихій погоді, коли вільно і плавно мчить крізь ліси й гори повні води свої. Ані ворухнеться, ані загуркотить... Рідкісний птах долетить до середини Дніпра"..

 

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.