Анонс: презентація книги про закарпатця на Колимі

У Києві презентують книгу про долю закарпатця в роки Другої світової і повоєнні десятиліття.

Захід відбудеться в середу, 25 січня в Національному музеї Тараса Шевченка (бульвар Шевченка, 12) о 17:00.

Автор книги Мирослав Дочинець у дні своєї юності познайомився із дивовижним чоловіком. Його спогади майбутній письменник ретельно занотовував. Життєпис закарпатського мудреця Андрій Ворона став основою для книги "Вічник" (так його назвали на Колимі).

Сам автор про головного героя книги каже:

"Хлопчик із закарпатської глибинки, який за сто років пройшов таку ж мартирію, як і його нещасний край. Обійшов усі концентровані кола пекельної історії, бездомності в рідному домі, щоб дійти до істини: дім – це твоя душа. Там ти завжди вдома.

Навіть на чужині, навіть із чужинцями на рідній землі, які відбирали в нього все, але  не могли відібрати безсмертної душі. Заганяли в дику хащу, в монастир, виганяли з вітцівщини, кидали на поле бою, гноїли в таборах, зневажали його унікальний хист, а він відплачував їм... терпінням і любов'ю. І він переміг, а вони програли".

Учасники: автор книги – Мирослав Дочинець, дисидент, доктор філософії Євген Сверстюк, поет Василь Герасим’юк, письменник Павло Вольвач, літературознавець Михайло Слабошпицький.

"Такої книги давно бракує в українському культурному просторі, - сказав Євген Сверстюк. - Книги про українську людину, яка залишається собою на бездоріжжях XX віку. Мудру людину, мордовану колесом прогресу, сліпого у своїй рішучості й нещадності".

"Вічник" висунуто Національною спілкою письменників України на здобуття Національної премії імені Шевченка.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.