У буклеті про Київ до Євро-2012 забуто історію столиці

До Євро-2012 за бюджетні кошти київська влада підготувала спеціальний буклет п’ятьма мовами, який повинен розказати гостям столиці про Київ. Але в ньому не згадано про найвизначніші історичні пам'ятки.

За дорученням оргкомітету Всеукраїнської акції "7 чудес України" до голови КМДА Олександра Попова звернулися історик, віце-спікер Верховної Ради Микола Томенко і голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

"Вражає, що в згаданому буклеті повністю виключено історію Києва як столиці Давноруської та Козацької держави, - зазначається у зверненні. - Якщо читати буклет, то складається враження, що усе найцінніше історії Києва трапилось в часи Російської імперії чи Радянського Союзу, що не відповідає дійсності".

Серед об’єктів, які рядять відвідати туристам, значну частину відвідати просто неможливо. Наприклад, Маріїнський палац та Замок Ричарда, які багато років закриті для відвідувачів через реставрацію, що триватиме ще роками. А Будинок з химерами, що є офіційною резиденцією Президента, відкритий для відвідувань дуже нечасто.

Натомість вони забули включити до переліку того, що необхідно відвідати гостям столиці: Софію Київську, Михайлівський Золотоверхий собор, Кирилівську церкву, Володимирський собор, найбільшу в світі жіночу скульптуру - "Батьківщину-мати" чи, приміром, обличчя Києва – вул. Хрещатик та Майдан Незалежності.

"Практично та ж ситуація і з відомими киянами. До їх числа не потрапили: всесвітньовідомий піаніст В. Горовиць, танцювальник С. Лифарь, скульптор О. Архипенко, художник К. Малевич, спортсмен та рекордсмен по кількості отриманих олімпійських нагород Б. Шахлін, які давно стали візитівками багатьох культур", - наголошується у зверненні.

Дивною виглядає ситуація, коли туристам не пропонують відвідати жоден музей, серед яких є ті, що володіють унікальними зібраннями. Це Національний художній музей України, Музей українського народного декоративного мистецтва, Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків тощо.

"Ми не звертаємо уваги на фінансову сторону питання, адже готуючись до Євро-2012 нашою владою було зроблено чимало більш значних марних витрат, - заявили Бригинець і Томенко. - Тому готові від імені Оргкомітету безкоштовно залучити до створення оновленої версії рекламного буклету відомих і авторитетних фахівців у галузі києвознавства, історії, архітектури та культури".


 

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.