Латвія оголосила персонами нон ґрата двох російських істориків

Міністерство закордонних справ Латвії оголосило персонами нон ґрата двох істориків - громадян РФ Олександра Дюкова та Володимира Сіміндея.

Про це повідомляє "Кореспондент" із посиланням на DELFI.

Вченим заборонили в'їзд на латиську територію на підставі висновку, згідно з яким їхні дії шкодять державі і її громадянам.

Крім того, істориків внесли до списку осіб, в'їзд яких в Шенгенську зону небажаний.

Де Дюков і Сіміндей пребувають зараз, в латиському МЗС не уточнили.

DELFI нагадує, що Дюков збирався в кінці березня привезти до Латвії виставку "Викрадене дитинство: долі дітей, викрадених на територію Латвії, 1943-1944 роки". Плани історика викликали невдоволення латиської влади, якій не сподобалася тематика експозиції.

На сайті фонду "Історична пам'ять", який очолює Олександр Дюков, опубліковано заяву, в якій дії Риги розцінюються як "обурливе втручання в справи історичної науки, примітивний політичний тиск і пряму спробу перешкодити об'єктивним дослідженням проблемних сторінок російсько-латвійської історії".

У заяві йдеться також, що виставка буде відкрита у Ризі у визначений термін.

Латиське МЗС вже висловлювало протест проти виставки "Викрадене дитинство" в лютому 2012 року, коли її можна було подивитися в Москві. Виставка розповідає про дітей, яких під час Другої світової війни гнали з Росії та Білорусі в Латвію і поміщали в концтабір, а також роздавали латиським селянам як працівників.

Дивіться також:

Радянська окупація по-латиськи. Музей, куди відмовився прийти Янукович (ФОТО)

Вся історія Латвії в одному мультфільмі (ВІДЕО)

Латиські журнали 1924-40 рр. Еротика, гумор і товариш Сталін (ФОТО)

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.