Спецпроект

Інститут національної пам'яті розслідує погром євреїв у Польщі

Польський Інститут національної пам'яті (ІНП) розпочав слідство у справі жорстокого вбивства в серпні 1941 році 20 жінок-єврейок у селі Бзури на Підляшші. Злочин було здійснено місцевими поляками.

Про це повідомляє "Ґазета виборча".

Жертви походили із гетто у Щучині та були послані в село на примусові сільськогосподарські роботи. Знаючи про те, що за вбивство євреїв їм нічого не буде, місцеві селяни палицями забили дівчат на смерть та закопали їх у лісі.

Прокурор ІНП Барбара Енгелькінг твердить, що убивство готувалось наперед та було здійснено із особливою жорстокістю.

Жінки віком 15-30 років були спочатку роздягнуті, а потім побиті окутими залізом палицями. Кілька з них, найправдоподібніше, були згвалтовані. Опісля тіла жертв були скинені в зазделегідь викопану яму і засипані землею.

Польські медіа вважають, що цей випадок дуже подібний на трагедію з єврейським погромом у Єдвабному - з тією лише різницею, що у Бзурах було менше жертв.

Білостоцький відділ ІНП також розслідує інші справи, які стосуються єврейських погромів у Польщі, здійснених поляками.

Однією із найгучніших є масове убивство в Радзілові 7 липня 1941 року. Тоді кілька десятків мешканців цього міста загнали до стодоли євреїв та підпалили її. Кількість жертв коливається від 100 до 1000 осіб.

Читайте також: "Золоті жнива. Як польські селяни грабували могили жертв Голокосту"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.