Випадково знайшли погребальний папірус чиновника Стародавнього Єгипту

У музеї Квінсленда в Австралії виявлені фрагменти ритуального похоронного папірусу одного з найвідоміших староєгипетських архітекторів - Аменхотепа, сина Хапу.

Про це повідомляють "Українські Новини" з посиланням на агенцію "Франс Пресс" і The Weekend Australian.

Належність знайдених частин рукописного сувою була випадково встановлена ​​єгиптологом Джоном Тейлором. 

Документи, на які звернув увагу єгиптолог, дістали з запасників для супроводу виїзної виставки мумій Британського музею.

Тейлор, котрий приїхав супроводжувати виставку як співробітник Британського Музею, виявив, що документи є частиною Книги мертвих (ритуального похоронного папірусу, який клали в гробницю померлому) одного з найвідоміших староєгипетських архітекторів.

Розрізнені частини книги Аменхотепа зберігаються в різних музеях по всьому світу - в Бостонському музеї образотворчих мистецтв, в Метрополітен-музеї в Нью-Йорку і в Британському музеї. Про існування цих фрагментів в колекції музею Квінсленда досі не було нічого відомо.

Фрагменти були подаровані музею приватною особою в 1913 році і є частиною сувою завдовжки близько 20 метрів - одного з найбільш довгих, як вважають вчені. Тейлор пояснив, що в 1890-их роках багато приватних осіб приїжджали в Єгипет і купували артефакти, значна частина з яких досі не документована.

Вчені планують оцифрувати нововиявлені частини папірусу і знайти їхнє місце в сувої.

Книга мертвих в стародавньому Єгипті була релігійним збірок текстів і гімнів. Вона призначалася для того, щоб допомогти померлому в подорожі загробним світом. Тейлор підкреслив, що папірус належав "не кому-небудь, а одному з найголовніших чиновників, які жили на піку могутності Єгипту".

Аменхотеп, син Хапу, народився орієнтовно в 1458-1425 роках до нашої ери і керував зведенням кількох проектів, у тому числі великого храму Амона в Карнаці, храму Аменхотепа III у Фівах і колосів Мемнона. Після смерті він шанувався як покровитель лікарів і пізніше став обожнюватися.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.