Помер голова братства ОУН-УПА Поділля

На 83-му році життя помер Петро Касінчук — вояк Української повстанської армії, голова братства ОУН і УПА Подільського краю "Лисоня", політв’язень, співзасновник Товариства "Меморіал" ім. Стуса та учасник Української Гельсінської спілки з 1989 року.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Петро Касінчук народився 18 травня 1929 р. на Тернопільщині. Був підрайонним провідником юнацької сітки ОУН (1944—1946 рр.), політвиховником чоти, а згодом — сотні "Оселедця".

У березні 1946 року його заарештували під час збройної сутички з підрозділом НКГБ, ув’язнили у Чортківській тюрмі, а потім засудили до 15-річної каторги на Колимі.

У 1955 році Петро Касінчук повернувся на Тернопільщину. Від 1989 року — член Української Гельсінської Спілки, активіст Народного Руху України, співорганізатор Всеукраїнського товариства "Меморіал" ім. Василя Стуса і його голова (1990—1993 рр.)

Кавалер ордену "За мужність" ІІІ ступеня (2007). Помер 13 травня 2012 року, похований у м. Тернополі.

У 2005 році Петро Касінчук передав до архівів збірку унікальних повстанських документів "Архів "Запорожця" - 221 документ ОУН і УПА 40-50-х років ХХ ст.: організаційна документація ОУН; документи Служби безпеки ОУН; матеріали підпільного парламенту воюючої України — Української головної визвольної ради; повстанські листівки, навчальні матеріали повстанців, а також публіцистичні і художні твори українського підпілля.

Сьогодні цей архів оцифрований ЦДВР і доступний до роботи науковцям.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.