Нову книгу Віктора Суворова видають українською

Нова книга Віктора Суворова — “Кузькіна мать” — виходить українською. Видавництво вже підписало ліцензійний договір з автором. Книжка побачить світ восени. Сам Суворов віднедавна ідентифікує себе як "український історик".

Про це ІП повідомило видавництво "Зелений пес".

Книжки Суворова, українця за походженням, видавалися мільйонними накладами російською, англійською, німецькою та іншими мовами. Популярні серед масового читача, вони викликають неоднозачну реакцію академічних істориків.

Нова книга Віктора Суворова — “Кузькіна мать” — виходить українською. Видавництво “Зелений пес” вже підписало ліцензійний договір з автором. Книжка побачить світ восени цього року.

У видавництві стверджують, що "це буде перше видання письменника рідною мовою", але книги Суворова видавалися українською ще на початку 1990-их.

Книга "Кузькіна мать" присвячена Карибській кризі, 50-ліття якої відзначається цього року. Ядерне протистояння Радянського Союзу та США тоді мало не поставило крапку у розвитку людської цивілізації.

"Кузькіна мать” – це не тільки крилатий вислів тодішнього керівника СРСР Микити Хрущова, це ще й назва 50-мільйонної ядерної бомби, яку Радянський Союз підірвав на Новій Землі, щоб залякати імперіалістів.

Хрущов на обкладинках американських журналів. ФОТО

Найбільшому блефу в історії людства, яким було розташування на Кубі радянських ракет, людям, що врятували світ від загибелі, Берлінському муру, котрий постав того ж року, присвячено книжку Віктора Суворова, який віднедавна позиціонує себе як "український історик".

"Кузькіна мать" вийде у серії “Нетабачна історія”, в якій минулого року була видана книга Габі Кьопп “Навіщо я народилась дівчинкою”, присвячена сексуальним злочинам радянських визволителів у Німеччині.

Віктор Суворов (Володимир Різун) — письменник, історик, дослідник, у минулому — розвідник, капітан Головного розвідувального управління Генштабу СРСР. Автор історичних бестселерів "Криголам", "Акваріум", "День М". Ворог Радянського Союзу, заочно засуджений до розстрілу. Персона нон ґрата в багатьох пострадянських країнах.

Читайте також: "Віктор Суворов: "Мєдвєдєв надрукував наклеп на Росію"

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.