Спецпроект

На Харківщині відкрився перший в Україні Музей оптичного скла. ФОТО

У Музеї оптики представлено понад 400 екземплярів, зібраних з двох ізюмських підприємств - казенного приладобудівного заводу, який спеціалізується на військовій продукції, і заводу офтальмологічної лінзи, що випускав окуляри (зараз він не працює).

Про це повідомляє Комсомольська правда в Україні.

Одних тільки окулярів з незвичайним склом в новоствореному музеї зібрано більше сотні. А ще тут є маяк, подібний до того, які стояли в акваторіях морів і океанів СРСР, і оптичне обладнання для ЦУП на Байконурі.

У 1923 році в невеликому місті Ізюм Харківської області зварили перше в Радянському Союзі оптичне скло, і з тих пір без продукції ізюмських скловарів не обходилася ні вітчизняна оборонна галузь, ні космонавтика, ні повсякденне життя. Частина виробництва, працююча на воєнпром, засекречена досі. А все, що стало історією, майстри показують в Музеї оптики, який відкрився на території приладобудівного заводу.

Одних тільки окулярів з незвичайним склом зібрано більше сотні. А ще тут є маяк, подібний до того, які стояли в акваторіях морів і океанів СРСР, і оптичне обладнання для ЦУП на Байконурі.

Зразки першої продукції підприємства не збереглися. Найстаріший наш експонат - бінокль, зроблений на початку 1940-х, який пройшов усю війну. Зате тут можна побачити зразки скла, з якого зроблені знамениті кремлівські зірки. Коли на початку 30-х років нова радянська влада задумала замінити імперських орлів на верхівках п'яти веж Кремля новими символами, перші зірки зробили з уральських самоцвітів. Але всього через рік вони потьмяніли і "згасли". Це помітили напередодні 20-річчя Жовтня, в 1936 році. Уряд СРСР підняло на ноги всю промисловість країни - необхідно було терміново винайти легкий і міцний матеріал красивого рубінового кольору. Потрібний сплав розробили ізюмські скловари.

Скло вийшло насиченого червоного кольору товщиною всього 6-8 сантиметрів. Подібна технологія в ті роки стала справжньою революцією в скловарстві. Адже раніше до сплаву додавали золото або мідь, і він був і гірше, і дорожче.

Самі зірки виплавили на Донбасі - на заводі "Автоскло" в Костянтинівці. В Ізюмі не знайшлося печі потрібного розміру, адже "розмах променів" мінімум - три метри, а максимум - майже чотири.

Зірки з ізюмського скла "горіли" на кремлівських вежах близько десяти років. Під час Великої Вітчизняної їх загасили і зачохлили, через те, що вони були хорошою мішенню для німецької авіації. Але під час оборони Москви зірки все ж були пошкоджені, і після перемоги їх оновлювали.

Зірки на п'яти баштах московського Кремля так яскраво горять завдяки зусиллям ізюмських скловарів

.

 

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.