Спецпроект

В заповіднику "Переяслав" - конфлікт між дирекцією і зберігачем фондів

Після нещодавнього масового звільнення працівників у НІЕЗ "Переяслав" стався ще один серйозний конфлікт між адміністрацією закладу та науковцями.

Про це повідомляє "Рідна.ua" з посиланням на анонімну "громадянську активістку" з Переяслава.

За повідомленням видання, гендиректор заповідника Довгошия П.О. із заступником директора з обліку та збереження Панченко Т.А. (яка одночасно займає й посаду провідного юрисконсульта) звільнили головного зберігача Годліну Л.О., яка на момент звільнення перебувала на лікарняному.

При цьому працівники дирекції, "зчиняючи моральний тиск, намагалися відібрати у неї ключі від фондосховищ заповідника".

Відповідний акт про передачу матеріальних цінностей так і не був складений, як того вимагає інструкція з обліку та збереження пам’яток, зазначає видання. Отже, вийшло так, що попри своє неправомірне звільнення Годліна Л.О. матеріальної відповідальності з себе не склала. Внаслідок зчиненого на неї адміністрацією тиску, зараз ця людина знаходиться на стаціонарному лікуванні.

Проте, навіть, такий стан речей не зупинив генерального директора закладу, який, за відсутності "звільненого" головного зберігача, 20 вересня близько 16.20, завітав до приміщення відділу науково-фондової роботи разом з вищезгаданою Панченко Т.А.

Ігноруючи інструкцію з обліку та збереження експонатів, вони почали змушувати наукових працівників, які там знаходилися, за "усною вказівкою" відкрити сейф, де зберігаються всі ключі від фондосховищ, з метою вилучити їх, та зірвати пломбу з дверей одного з них, аби мати змогу туди потрапити нібито для переміщення якихось експонатів, що там зберігаються.

Вдаючись до залякування та звинувачуючи підлеглих у саботажі (небажанні виконувати вказівки дирекції) Панченко Т.А. неодноразово переходила на крик. Усе це відбувалося в присутності гендиректора Довгошиї П.О.

Науковці відмовилися виконувати протизаконні вимоги адміністрації, посилаючись на законодавство, за яким самовільне потрапляння до фондосховищ без головного хранителя суворо забороняється.

Ця обставина розлютила гендиректора та його заступника. Відтак, Панченко Т.А. зажадала письмових пояснень про перешкоджання діям дирекції. Налякані такими діями адміністрації працівники повідомили про інцидент до міліції. Такий хід подій не на жарт спантеличив Довгошию П.О. та Панченко Т.А.

У спробі відрекомендуватись перед представниками закону остання називала себе то заступником директора, то його адвокатом. Попри наявність "адвоката", поки складався відповідний протокол, Довгошия П.О. перейшов на задній двір Музею "Заповіту" Т.Г. Шевченка, і звідти, заховавшись серед баків для сміття, тривалий час з кимось розмовляв по телефону.

Наступного дня Панченко Т.А. демонстративно перефотографувала всі пломби у кімнатах фондового відділу та заявила, що тепер спілкування з працівниками відбуватиметься виключно у паперовій формі.

О 12.00 усі науковці (Тетеря Д., Музика Т., Гладун Л., Тетеря С., Юрченко О., Дунайна І., Павлик Н), що не підкорилися вимогам адміністрації, отримали купу дивних за формою документів – "доручень", в яких їх звинувачували у небажанні співпрацювати з дирекцією, відмові виконувати усні вказівки гендиректора, ворожості, а основне звинувачення — у годівлі котів.

Наступним реакційним кроком адміністрації стало вилучення журналів внутрішніх переміщень. Директор закладу особисто у свій вихідний здійснював об’їзд території, з метою виявити порушників ще одного свого законотворчого дітища – наказу "Про дотримання трудової дисципліни працівниками НІЕЗ "Переяслав".

За повідомленням небайдужих працівників закладу, перед цими подіями, 16 вересня, за вказівкою Довгошиї П.О., в присутності працівників: Панченко Т.А., Кузьменко А.В., Ступак Г.А., Більченко І.В., Нікітіної В.В. реставраторами заповідника було спиляно замок до сховища стародруків в меморіальному музеї Г. Сковороди і встановлено новий замок, також без складання відповідного акту. 

Крім того, через відмову виконувати "дивні" посадові інструкції директор звільнив трьох працівників (Юхименко Н.О, Бондаренко М. І., Захарчук С. М.).

За повідомлення музейників Переяслава, вони неодноразово зверталися з приводу конфлікту в Мінкульт, але керівник відомства досі не відреагував на звернення.

Як відомо, конфлікт між колективом заповідника "Переяслав" і його директором Павлом Довгошиєю триває з моменту призначення Довгошиї у травні 2010 року.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.