"Мужички з істфаку" нав'язують білорусам нову історію - чиновник Лукашенка

"Складається враження, що деякі мужички з істфаку та інших теплих академічних місць заявилися спеціально, щоб плюнути на могили предків - заявляючи, що, мовляв, не було в Білорусі жодних партизанів. Треба думати, були тільки близькі їм за духом колаборанти".

Так нахамив завкафедрою ідеології та політичних наук Академії управління при президенті Білорусі Ніколай Малишевскій, коментуючи підсумки Мінської міжнародної наукової конференції "Війна 1812 року і Білорусь", повідомляє "Регнум".

Малишевскій мав на увазі істориків, які на конференції заявили про те, що війна 1812 року між Наполеоном і Російською імперією не є для білорусів вітчизняною.

Професор кафедри загальної історії Поволзької державної соціально-гуманітарної академії Андрєй Попов заявив, що війна 1812 року не була народною, а на території Білорусії не було масових виступів противників наполеонівської окупації.

Професор Сілезького університету в Катовіцах Даріуш Наврот заявив про відсутність у населення литовських і білоруських губерній Російської імперії вірнопідданського ставлення до Олександра I, а також про наявність надій на зміни на краще при Наполеоні I.

Професор Гродненського державного університету Вячаслав Швєд заявив про неприйнятність використання терміну "Вітчизняна війна 1812 року" стосовно до білоруської історії - він запропонував використовувати термін "франко-російська війна 1812 року".

Читайте на ІП про соратника Олександра І - українця Віктора Кочубея

Сумнівні спроби переписати історію 200 років потому "не роблять честі ревізіоністам", заявив Малишевскій.

Чиновник вважає, що спроби "представити Вітчизняну війну 1812 року як громадянську чи як Вітчизняну з точки зору так званих литвинів" не підтверджуються фактами, статистикою офіційних документів.

"Мета подібних заходів - нав'язати білорусам нову історію - суміш дикої брехні, підлості, невігластва і лукавства, густо замішаних на русофобії", - сказав Малишевскій.

Як відомо, в результаті ревізії навчальних програм у Білорусі Наполеонівська військова кампанія в Російській імперії визначається як "війна 1812 року".

Про українського героя війни 1812 року Івана Паскевича читайте в розділі "Тексти"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.