Спецпроект

Працівники заповідника "Переяслав" звільнюються на знак протесту

3 грудня 2012 р. 4 наукових співробітники відділу науково-фондової роботи Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав", у кожного з яких до 25 років стажу музейної роботи, написали заяви на звільнення.

Про це йдеться у відкритому листі, підписаному співробітниками заповідника.

Заяви на звільнення - це продовження боротьби з призначеним генеральним директором, яка триває вже декілька років. Tаким чином працівники заповідника висловлюють протест проти генерального директора Довгошиї П.О. та начальника юридичного відділу, головного зберігача за суміщенням Панченко Т.А.

Головні претензії протестувальників спрямовані проти непрофесійності керівника: "У травні 2010 р. генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" призначено Довгошию П.О. Відсутність у нього відповідної освіти, досвіду музейної справи привели за короткий термін до повного закриття єдиного в Україні Музею народного українського одягу Середньої Наддніпрянщини, Музею архітектури давньоруського Переяслава, доведення до жахливого стану ряду унікальних пам’яток культурної спадщини. Діяльність цього керівника супроводжується невмотивованими кадровими перестановками. Його діяльність з 2010 р. по 2012р. спрямована на руйнування надбань і здобутків колективу та фундатора переяславських музеїв М.І. Сікорського, на звільнення з роботи провідних фахівців музейної справи" - йдеться у відкритому листі.

Раніше про ситуацію, що склалася в заповіднику, співробітники повідомляли Міністерство культури України, інші органи виконавчої влади, прокуратуру та депутатів різних рівнів. Але на жодне не було отримано вмотивованої відповіді.

Після тривалого конфлікту співробітники написали заяви про звільнення: "При звільненні Довгошия П.О. здійснював на нас тиск та шантаж. Змусив переписати заяви із звільнення за згодою сторін на звільнення за власним бажанням із-за того, що ми відмовилися підписати його лист, в якому йшлося про те, що ми відмовляємося від звернень до різних інстанцій де йшлося про його зловживання посадовими обов’язками та не маємо претензій до необ’єктивної атестації".

Це вже не перший відкритий лист. 2 роки тому колектив Переяславського історико-етнографічного заповідника уже писав відкритого листа. Тоді зверталися до Януковича, Азарова, Литвина і громадськості. 

В 2012 році також відбулось масове звільнення працівників заповідника , після якого продовжувались конфлікти всередині колективу

Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" — один з найбільших заповідників України. До його складу входять території міста Переяслава-Хмельницького, його околиць та Переяслав-Хмельницького району, навколо яких визначені охоронні зони.

У його складі 371 нерухомих пам'яток історії й архітектури українського народу, 24 тематичних музеїв різних профілів: історичний, археологічні, літературні, етнографічні, технічні тощо.

Основний музейний фонд заповідника становить 170 848 одиниць зберігання. Серед них: унікальна археологічна колекція, колекція козацького періоду XVI-XVII ст. (1800 од.), колекції стародруків XVI-XVIII ст. (10 тис. од).

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.