ЛЕНІНГРАДКУ НЕ МОЖУТЬ ПЕРЕЙМЕНУВАТИ ВЖЕ СІМ РОКІВ

Комісія з питань найменувань та пам’ятних знаків КМДА підтримала пропозицію громади щодо повернення Ленінградській площі історичної назви - Дарницька площа ще 2005 року. Але з того часу питання далі так і не рушило з місця.

Про це стало відомо на засіданні комісії Київради з питань культури та туризму під час розгляду звернення громади на адресу комісії щодо перейменування Ленінградської площі у Дарницьку, повідомив голова комісії, народний депутат Олександр Бригинець.

Комісія з питань культури підтримала відповідне питання. Також комісія з питань культури доручила виконавчому органу Київради підготувати проект рішення Київради щодо перейменування Ленінградської площі у Дарницьку, враховуючи рішення комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків КМДА від 2005 року.

Як відомо, минулого тижня повідомлялося про звернення мешканців лівобережних районів Києва щодо перейменування Ленінградської площі (однієї з центральних площ Лівобережжя) на Дарницьку.

Нагадаємо, в листопаді 2011 року Олександр Бригинець анонсував перейменування вулиць, названих на честь учасників Січневого повстання, але воно так і не відбулося.

У грудні 2010 року Бригинець заявляв, що сусідні з вулицею Малиновського вулиці угорських комуністів Мате Залки і Лайоша Гавро на Оболоні буде перейменовано на честь Романа Шухевича і Ярослава Стецька. Цих змін не сталося.

Про інші перейменування вулиць і площ у містах України читайте за тегом "топоніміка".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.