Спецпроект

З книгою Орхана Памука в турецький музей пускають безкоштовно

В турецький музей пускають безкоштовно з книгою турецького лауреата Нобелівської премії з літератури Орхана Памука "Музей невинності".

Про це пише gazeta.ua.

Музей невинності розташований в турецькому місті Стамбул. Письменник створив музей з власної ініціативи. Безкоштовних вхід може отримати одна людина і тільки один раз з книгою. На одній з її сторінок ставлять печатку. 

Перекладач цієї книги на українську мову Олесь Кульчинський розповыв, що вхід в турецький музей коштує 15-20 доларів. У будівлі продають книгу "Музей невинності" перекладену українською мовою.

"Книгу "Музей невинності" перекладали на українську разом з колегою. Впоралися за чотири місяці. Український переклад вийшов другий у світі після німецької версії. І то німецький вийшов раніше, тому що німцям дали електронну версію. Переклали раніше за російську версію і на рік раніше англійської ", - розповів Олесь Кульчинський.

Олесь Кульчинський переклав українською п'ять книг Орхана Памука - це "Музей невинності", "Стамбул: спогади про місто", "Чорна книга", "Біла фортеця" і книга "Сніг". Перекладач розповів, що найскладнішою книгою для перекладу виявилась "Чорна книга". Переклав її за вісім місяців.

"Книга пов'язана з різними сектами, описує секту Левитів. Доводилося переводити її ночами і коли перекладаєш, переймаєшся тим, що там написано. Спочатку ставало навіть страшно", - розповів Олесь Кульчинський. Він додав, що турки не читають книги Орхана Памука через те, що вони складно написані.

"Коли в Туреччині спілкувався з місцевими, то вони розповідали, що не читають Орхана Памука за те, що він їм складний. В його книгах досить заплутаний синтаксис", - розповів Олесь Кульчинський.

Музей невинності знаходиться в самому центрі стамбульського району Джіхангір. Турки називають його "загубленим світом". Експозиція присвячена повсякденному життю звичайних людей з 1950 по 2000 роки. У музеї показані речі, які Памук збирав протягом кількох десятиліть. Більшу частину з них він придбав в антикварних крамницях Стамбула.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.