Спецпроект

Київський режисер за свій рахунок зробив рекламу волинському музею

Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки нині має рекламу на біл-борді в центрі Луцька. Рекламу за власний кошт і з власної ініціативи оплатив київський режисер, Андрій Приймаченко.

Про це пише "День".

Цей музей порівняно невеликий, враховуючи, що тут експонуються старі літаки, гармати, танки, автомати й інші засоби наступу і оборони. Він займає площу в один гектар в самому центрі Луцька. Такий музей - єдиний у своєму роді в західному регіоні України.

На музей режисер з Києва Андрій Приймаченко наткнувся випадково. Гуляючи в центрі Луцька, заблукав в старих вузьких вуличках і вийшов на музей. І був, говорить, відверто вражений, побачивши стільки цікавої військової техніки в одному місці. 

На Волині режисер зі столиці знімав кліп для одного з луцьких гуртів. Приймаченко вирішив допомогти музею з рекламою. Наразі в центрі міста на фасаді одного з будинків уже висить біл-борд із зображенням турбіни винищувача і реквізитами музею. Але його вартість сплатив сам Андрій Приймаченко. Тому що не отримав підтримки ні в музеї, ні у відділі туризму міськради, ні в організації "Луцькреклама", де таку рекламу не вважали соціальною. Про витрачені з власної кишені кілька тисячах гривень Приймаченко не шкодує, тому що музей, вважає, гідний більшого розвитку і більш вагомої підтримки.

Натомість директор музею Ігор Пасюк каже, що тепер вони вважають кращим покладатися на підтримку одного зі спонсорів. На його кошти буде оформлений окремий в'їзд на територію музейної експозиції, а меценату музей виділить за це територію для кафе в стилі мілітарі. Все ж лучани, які знають ситуацію з цим музеєм, переконані, що реклама таки не завадить. Тому що хоча вхід і коштує копійки (екскурсія, наприклад, - 10 гривень), але хороший рекламний менеджмент міг би привабити потенційних інвесторів, які допомогли б відремонтувати одну із старих будівель, що належить теж музею. У цьому приміщенні, до речі, директор вже має намір обладнати експозицію про військову історію Волині.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.