Спецпроект

Ермітаж готовий передати Церкві 50 часток святих мощей

Директор Ермітажу приготував для Церкви список з 50 мощей, які музейники готові передати в храми і монастирі, але священики вимагають передати разом із частками і дорогоцінні мощехранительниці.

Про це повідомляє НТВ.

Михайло Піотровський, директор Ермітажу, стверджує, що саме це стало перепоною: "Все було вже обговорено, але при передачі мощей в Кремлі з'ясувалося, що разом з частками мощей повинні бути передані і мощехранительниці, що мають мистецьку цінність, і все в Москві застопорилося. І ми за ними зупинилися. Але все підготовлено до того, щоб це зробити".

Представники Церкви раніше говорили про те, що з музеїв давно слід було забрати насамперед мощі і чудотворні ікони - "тим більше що музеї часто зберігають чудотворні ікони, які по своїй художній цінності не так вже для них значимі, а мощі лежать десь там в шафах". Таку позицію висловив намісник Олександро-Невської лаври єпископ Виборзький Назарій.

Єпископ зазначив, що між музеями та Церквою є питання щодо належного зберігання святинь - за словами Назарія, деякі експонати подекуди досі зберігаються в ящиках часів революції.

В 2010 році Російська православна церква створила спеціальну комісію, завданням якої стали "питання діалогу та взаємодії з установами культури". Основна мета переговорів музейників і священиків - збереження культурної спадщини церкви.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.