Спецпроект

В Афінах відкриється Музей газової промисловості

27 січня в Афінах відкриється перший промисловий музей грецької столиці - Музей газової промисловості, який демонструє ключову роль у розвитку Афін заводу з вироблення легкого газу (для освітлення), який працював з 1857 по 1984 рік.

Про це пише grekomania. 

 

Газовий завод був створений в столиці Греції після указу першого грецького короля Оттона. В ті роки було введено в експлуатацію і основне устаткування, більша частина якого, включаючи будівельні матеріали - від цегли до черепиці - були доставлені у Грецію на кораблях з Франції.

До початку ХХ століття всі головні вулиці Афін, а також багато магазинів, заводи і будинки міста освітлювалися цим газом.

На початку ХХ століття до заводу була добудована нова одиниця з вироблення водяного газу, а також третя за рахунком труба. Таким чином, газовий завод забезпечував енергією більшу частину міста аж до 50-х років минулого сторіччя.

За тиждень відвідувачі музею зможуть побачити своїми очима весь заводський процес з вироблення газу.

Грецька телевізійна мовна компанія (ЕРТ) надала в розпорядження Музею для показу великий архів документальних фільмів 50-х років, в той час як тривимірні зображення продемонструють відвідувачам роботу кожної заводської машини.

У свою чергу, учні професійно-технічного ліцею з району Агіон Анаргірон підготували карту всієї мережі освітлення грецької столиці кінця XIX століття.

Роботи з організації музею відбулися під керівництвом професора промислової археології Христини Агріантоні.

Вартість проекту - 300 тисяч євро.

Читайте також: "Як українці добували газ для СРСР"

 

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.